Протидія counter-forensics як складова цифрової безпеки критичної інфраструктури України

Анотація

У статті досліджується контрфорензіка як одна з найбільш небезпечних форм цифрового втручання, що становить пряму загрозу цифровій безпеці об’єктів критичної інфраструктури України в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано, що контрфорензічні технології – зокрема wiping, fileless-атаки, стеганографія, діпфейки та інші інструменти приховування цифрових слідів – активно використовуються у сучасних кібератаках, спрямованих на підрив стійкості ключових елементів інфраструктури держави.

У роботі проведено міждисциплінарний аналіз технічних, правових і організаційних аспектів протидії контрфорензіці. Розглянуто реальні кейси втручань у роботу енергетичних, логістичних, телекомунікаційних та адміністративних систем, під час яких зловмисники здійснювали спроби приховати або знищити цифрові докази. Особливу увагу приділено національному та міжнародному досвіду захисту цифрових слідів, зокрема методам резервного збереження журналів, використанню засобів аналітики на основі штучного інтелекту, інституційним моделям співпраці між державними та приватними структурами.

Стаття містить пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання електронних доказів для об’єктів критичної інфраструктури, а також рекомендації з технічного переоснащення судово-експертної та оперативної інфраструктури. Обґрунтовано доцільність створення Національного архіву цифрових доказів та запровадження обов’язкової сертифікації фахівців з цифрової криміналістики з урахуванням компоненту контрфорензіки.

Узагальнено, що ефективна протидія контрфорензіці є не лише питанням кримінального переслідування, а й ключовою умовою функціональної стійкості критичної інфраструктури та цифрової безпеки держави в умовах збройної агресії.