Правова культура як концептуальна основа доступності судового захисту в демократичній державі
DOI:
https://doi.org/10.37750/2616-6798.2025.4(55).346499Ключові слова:
правова культура, доступ до правосуддя, правосвідомість, правова освіта, правова держава, правова грамотність, правова реформаАнотація
У статті досліджується роль правової культури як концептуальної основи забезпечення доступності судового захисту в демократичній державі. Обґрунтовується, що правова культура є не лише елементом загальної культури суспільства, а й чинником, який безпосередньо впливає на реалізацію права кожної особи на ефективний судовий захист. Аналізуються основні складові правової культури — правові знання, правова свідомість, рівень довіри до правових інститутів — та їхній взаємозв’язок із якістю доступу до правосуддя. Наголошено на необхідності міжінституційної взаємодії державних органів, освітніх установ, громадянського суспільства та медіа задля формування правової компетентності громадян. Зроблено висновок, що підвищення рівня правової культури має розглядатися як стратегічний пріоритет правової політики, спрямованої на зміцнення принципу верховенства права та легітимність судової влади в очах суспільства.
Посилання
Кривицький Ю. В. Вплив правової культури на ефективність реалізації правової реформи. Часопис Київського університету права. 2023. № 2. С. 22–27.
Балацька О. Р. Право на доступ до суду у Європейській системі захисту прав людини. Право і суспільство. 2022. № 4. с. 444–451.
Гаран О. В. Квінтесенція розуміння «право на судовий захист». Правова держава. 2021. № 41. С. 9–15.
Козакевич О. М. Забезпечення доступу до правосуддя в транзитивних умовах : дис. … д ра філософії. Одеса : Одес. юр. акад., 2021. 220 с.
Колич О. Соціальна ефективність правосуддя та шляхи її підвищення. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. 2022. № 3(35). С. 66–73.
Доступ до правосуддя в умовах сталого розвитку: колективна монографія / за заг. ред. Ю. Притики та І. Ізюрової. Київ: ВД «Дакор», 2021. 478 с.
Сверба Ю. І. Деякі підходи до визначення поняття «доступ до правосуддя. Альманах права. 2020. Вип. 11. С. 208-213.
Книгницький М.М. Формування правової культури суб'єктів правозастосування в Україні. KELM (Знання, Освіта, Право, Менеджмент). 2022. № 3 (47). С. 373-377.
Савчин М. В., Завидняк А., Олашин В. В. Пряма дія Конституції України у фокусі: доступ до правосуддя та судовий контроль за виконанням рішень судів. Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Право. 2022. Вип. 70. С. 146–155.
Поліщук Т. С. Теоретико правовий аналіз сучасного стану правової культури в Україні. Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. 2023. Вип. 6 (Т. 34 (73)). С. 230–234.
Кельбя С. Г. Доступ до правосуддя як елемент правовладдя у сучасній демократичній державі. Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Право. 2024. № 83. С. 59–64.
Lima V., Gomez M. Access to Justice and Social Rights in Latin America: The Case of Brazil // Latin American Policy. 2019. Vol. 10, № 1. P. 118–134.
Мазовіта А. Доступність як фактор участі громадськості у судочинстві // Law. 2024. Вип. 11, № 44, с. 141–148.
Рудень Д. С. Конституційні цінності в умовах формування України як правової держави. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Міністерства освіти і науки України, Харків, 2025. 233 с.
Фулей Т.І. Доступ жінок до правосуддя в Україні: невидимість проблеми. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. 2024. Випуск 84: частина 1. С. 113-122.
Yuan M., Zhang X., Cao J., Yang Y., Zhu L., Yu K. Improving Access to Justice through Legal Knowledge Discovery and Analysis // Data & Knowledge Engineering. 2025. Vol. 146. Article ID: 102152. P. 1–12.
Рада Європи. План дій Ради Європи з прав людини та демократії на 2022–2025 роки: Захист прав людини, підтримка демократії, забезпечення верховенства права. Страсбург: Рада Європи, 2022.
ЮНЕСКО. Всесвітня програма з освіти у сфері прав людини: III етап (2015–2019): рекомендації щодо реалізації [Електронний ресурс]. Париж: ЮНЕСКО, 2015.
