Необхідність встановлення правового статусу штучного інтелекту

Анотація

В дослідженні констатується, що розвиток технологій ШІ поставив перед урядами економічно розвинутих країн питання щодо необхідності нормативно-правового врегулювання проектування, виробництва, функціонування та  поширення ШІ, оскільки реалізація державної політики у даній сфері суттєво впливає на ключові інтереси усіх її суб’єктів. На сьогодні проблематика законодавчого регулювання технологій ШІ піднята в загальноприйнятих національних стратегіях та концепціях у більш ніж 40 країнах світу, включаючи США, Китай, країни ЄС, Республіку Корея, Японію, Великобританію, Норвегію, Швейцарію, Україну. Крім того, зазначене сприятиме розвитку наукової та технічної складової розробок штучного інтелекту, а отже, збільшенню кількості технологій у галузі штучного інтелекту, їх виходу на зовнішні ринки.

З огляду на зазначену проблему, лише в 2024 році в ЄС був прийнятий Закон (Регламент) про штучний інтелект. Однак в ньому відсутнє визначення правового статусу ШІ, тим самим залишаючи науковій спільноті та національним законодавчим органам вирішення зазначеного питання.

Зазначається, що у схваленій Урядом України Концепції розвитку  штучного  інтелекту  в Україні визначаються мета, принципи та завдання розвитку технологій штучного інтелекту в Україні як одного з пріоритетних напрямів у сфері науково-технологічних досліджень, що свідчить про необхідність розроблення єдиної скоординованої державної політики, спрямованої на розв’язання першочергових суспільних та державних проблем.

Окреслено сфери та галузі застосування ШІ в сучасних умовах, а також можливі сфери життєдіяльності в недалекому майбутньому, а також наведені застереження щодо ризиків неконтрольованого розвитку, вдосконалення та застосування ШІ. По суті, майбутнє ШІ полягає в можливому навчанні машин мислити та навчатися як люди, з метою автоматизації роботи та ефективнішого вирішення проблем.

Акцентовано увагу на аналізі досліджень щодо ШІ та запропонованого  поділу систем ШІ на  дві широкі категорії: слабкий ШІ та сильний ШІ, та наведено характеристики кожної з них, а також розкрито  їх додатковий класифікаційний поділ на чотири  основні типи – реактивні машини, машини з обмеженою пам’яттю, теорія розуму та самосвідомість. Зазначаються існуючі і можливі ризики та потенційні небезпеки, які слід у подальшому враховувати при застосуванні ШІ у сферах життєдіяльності суспільства.

Робиться висновок, що ШІ є потенційно небезпечним. Насамперед зазначена небезпека може спричинити вимиранню людства внаслідок зловмисного використання форм навмисних дезінформаційних кампаній або автономної смертельної зброї, особливо якщо ШІ стане самосвідомим. Стверджується, що результати деяких автоматизованих процесів, які здійснювались без безпосереднього впливу людей, мали юридичні наслідки для юридичних та фізичних осіб, як суб’єктів права.

З огляду на зазначене, стверджується, що з’явилися дві концепції щодо визначення правового статусу ШІ: об’єкт або суб’єкт права, які, у свою чергу, теж викликали гарячі дискусії серед науковців. Такі і подібні факти функціонування ШІ стали причиною виникнення дискусій щодо проблеми визначення правового статусу для систем автоматизації. Тому для того, щоб визначитися з правовим статусом ШІ є доцільним використання наступних категорій, які є визначальними для заперечення твердження про можливість правосуб’єктності ШІ: людина; суспільство; етика; мораль; світогляд; почуття; культура; свідомість тощо, а також застосовуючи біологічний, філософський, правовий та соціальний підходи.

Робиться загальний висновок, що відсутність у ШІ наявних для людини критеріїв не дає підстави, можливості, спроможність і доцільність прирівнювати його до “Homo sapiens” чи надавати йому статус суб’єкта права соціуму, тобто суспільства. Що ШІ є і має в подальшому законодавчо визначатися як об’єкт  права, за функціонування якого має нести відповідальність його виробник або власник (користувач). Саме на ШІ мають бути направлені зусилля, дії, керованість, використання та несення відповідальності за його функціонування та використання суб’єктом права, яким є фізична та юридична особа суспільства, у процесі виробництва ШІ, його реалізації (відчуження) та використання (функціонування).