Державна стійкість в умовах інформаційних викликів та протистоянь

Анотація

З початком повномасштабної війни російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року, інформаційний та кіберпростори України перетворилися на  повноцінні театри воєнних дій в яких країна-агресор намагається реалізувати свою загарбницьку політику, шляхом поєднання деструктивних дій у інфопросторі з інформаційно-психологічними операціями різних рівнів.

За таких умов, коли агресія росії в інформаційному і кіберпросторі є однією з основних складових повномасштабної війни проти нашої держави, а численні кібератаки на інформаційні ресурси та інформаційно-психологічні операції– невід’ємною її компонентою, перед Україною з новою актуальністю постало питання пошуку шляхів та механізмів забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки від сучасних викликів та загроз, які виникають.

При цьому варто акцентувати увагу, що загрози і ризики інформаційної та кібербезпеки не обмежуються територією однієї лише нашої держави, а мають транскордонний характер, що значно ускладнює можливості їх оцінки й нейтралізації та актуалізує питання міжнародної взаємодії та співробітництва світової спільноти. Зазначене потребує активних та скоординованих заходів реагування суб’єктів міжнародної системи забезпечення інформаційної та кібербезпеки.

Для розробки та реалізації заходів нейтралізації загроз у сфері інформаційної та кібербезпеки України необхідно володіти цілісною картиною суспільних відносин у визначених сферах та особливостями їх правового регулювання. Саме тому, на сьогодні нагальною і вкрай актуальною є проблема аналізу організаційно-правових засад управління інформаційною та кібернетичною безпекою як складовими національної безпеки в Україні.

В запропонованому матеріалі автор розглядає поняття стійкості держави як поєднання  внутрішніх і зовнішніх факторів здатності держави як системи виконувати основні функції в умовах інформаційних загроз, викликів і агресій з боку інших держав.