Торговельна марка, як об’єкт права інтелектуальної власності

Анотація

В статті проаналізовано історичну ретроспективу зародження та становлення торговельних марок. Поняття інтелектуальної власності як самостійної правової категорії виникло у другій половині ХІХ століття, а також було визнано необхідність у юридичному захисті знаків індивідуалізації товару і товаровиробника. В українському законодавстві використовуються різні терміни, такі як “знак для товарів і послуг”, “торговельна марка”, “торговельний знак” і т. д., що викликає певні ускладнення в інтерпретації та застосуванні відповідних правових норм. На основі положень чинного законодавства та наукових доробків різних авторів було сформовано авторське визначення поняття “торговельна марка”, окреслено його ознаки та ключові функції. З’ясовано, що законодавство України не наводить вичерпного переліку позначень, які можуть бути зареєстровані як торговельні марки. Замість цього, в законодавстві встановлюється загальний принцип “розрізняльної здатності”. На практиці така абстрактність є негативним явищем, оскільки не дає особам, що бажають зареєструвати торговельну марку чітких критеріїв відповідності. Досліджено процедуру реєстрації торговельної марки. Відповідно особа, яка бажає зареєструвати певне позначення як торговельну марку, звертається до Національного органу інтелектуальної власності і подає заявку на реєстрацію. Робиться висновок, що свідоцтво на торговельну марку є офіційним документом, що підтверджує виключні права заявника на використання торговельного знака щодо конкретних товарів або послуг, зазначених у ньому.