Права людини та корупція, як прояв їх порушення

Анотація

В статті досліджується питання стану запровадження та дотримання загальновизнаних правових принципів та норм міжнародного права у сфері основоположних прав і свобод людини в Україні. Зазначено, що під правами людини потрібно розуміти визначальні засади правового статусу особи, які належать їй від самого народження, є природними і невідчужуваними, без яких людина не може існувати як повноцінна суспільна істота, а тому вони є необхідним елементом громадян, суспільства і правової держави. В основі концепції прав людини лежать дві основні цінності – людська гідність і рівність. Визначаються та формалізуються права людини насамперед міжнародним правом, яке включає в себе ряд базових міжнародно-правових актів, як то: Загальна декларація прав людини; Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї; Хартія основних прав Європейського Союзу. Україна, яка зазначила свій подальший розвиток у напрямку інтеграції в ЄС, формалізувала права своїх громадян у прийнятій в 1996 році Конституції, в якій закріплена ціла низка як традиційних, так і нових гарантій прав та свобод людини та громадянина, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними й соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах. Підкреслено, що утвердження в Україні прав людини як вищої соціальної цінності ускладнюється низкою чинників, що визначається головним чином низькою правовою культурою як суспільного загалу, так і державних службовців і підтверджується тим, що протягом багатьох років Україна займала одне з перших місць серед держав-членів Ради Європи за кількістю справ про порушення прав громадян, які перебували на розгляді в Європейському суді. Це вказує на існуючі проблеми в державі щодо правовиховання, правосвідомості, правової культури тощо громадян, які перебувають насамперед в органах публічної влади, і що виливається у прояві корупції, як правовому нігілізмі громадян. Особливої цинічності зазначене набуває у період ведення бойових дій проти російської агресії, про що свідчать непоодинокі повідомлення в мас-медіа. Такі прояви корупційних скандалів у Міністерстві оборони України, в цивільно-військових адміністраціях, в органах місцевого самоврядування, в інших державних органах країни свідчить про наявність глибокої політико-правової кризи в органах державного управління країни, наслідком відсутності програмних документів щодо здійснення державної кадрової політики, незадіювання правових механізмів боротьби з корупцією. Навіть Закон України “Про деолігархізацію” піддався нищівній критиці не лише з боку української громадськості, а й з боку “західної” спільноти. Підтвердженням актуальності та значущості необхідності вирішення в Україні проблеми корупції свідчить факт висунення нашим союзником США чітких умов подальшої підтримки України у її боротьбі з агресією та прагненням вступити до Європейського Союзу. Майбутній успіх України залежить від прискорення темпу реформ, що залишаються нереалізованими, та невідкладного виконання визначених пріоритетних перетворень в Україні.