Право на право: філософія сучасного роздуму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2022.3(42).270091

Ключові слова:

агресія, обов’язок, природне право, позитивне право, спротив

Анотація

В статті досліджується питання стану функціонування доктрини природного права в контексті спротиву людини діям тирана чи агресора. Коротко розкривається ґенеза згаданої доктрини, яка разом із договірною теорією (теорією походження держави) та позитивним (писаним) правом є основними регуляторами суспільних відносин сучасного життя соціуму. Акцентується увага на тому, що природне право є своєрідною сукупністю апріорних моральних вимог, що пред’являються до позитивного права, еталоном для його розвитку, критичною інстанцією, що надає моральну оцінку позитивному праву з позиції його справедливості чи несправедливості. Зазначається, що природні права не може обмежувати чи заперечувати ні держава, ні суспільство, а також зазначені права не можна приносити в жертву будь-яким політичним інтересам. Визначено, що природні права знаходять свій вираз у міжнародному праві, наприклад у Загальній декларації прав людини. Зазначено, що реалізація права на спротив направлена на відновлення інституційного режиму та є гарантією конституційного ладу і являється не судовою формою політичної санкції проти тих, хто несе відповідальність за акти крайнього державного насильства проти населення країни. Таким чином революція (повстання, спротив) є легітимною формою реалізації права на необхідну оборону, коли інтереси держави, суспільні інтереси та права окремих громадян перебувають під реальною загрозою, яку неможливо відвернути іншими засобами, та потребують невідкладного захисту громадянського суспільства. В Конституції України, тобто в акті писаного (позитивного) права, знайшли своє відображення положення природного права щодо забезпечення безпеки людини і держави, а також щодо оборони країни як справи кожного. Зміст “права на право” визначається у відповідних законодавчих актах держави, що регулюють суспільні відносини у сферах безпеки і оборони, в яких конкретизуються умови реалізації цього права. Водночас, зазначаються відповідні обмеження щодо реалізації згаданого природного права та напрацьовуються висновки щодо усунення цих недоліків.

Біографія автора

І.Ф. КОРЖ, заступник керівника наукового центру  ДНУ ІІБП НАПрН України

доктор юридичних наук, с.н.с.

Посилання

Общая теория государства и права. Академический курс: в 3 т. / отв. ред. М.Н. Марченко. 3 изд., перераб. и доп. Москва: Норма, 2007. Т. 1. 508 с.

Жан Жак Руссо. Об общественном договоре. Москва: Канон-Пресс-Ц, 2000. 544 с.

Романчук О. Природне право. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2007/08/17/3271 782 (дата звернення: 25.06.2022).

Поляновський В.. Право на революцію – невід’ємне природне право людини. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/pravo-na-revolyuciyu--nevidemne-prirodne-pravo-lyu dini.html (дата звернення: 26.06.2022).

Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена Резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/9 95_015#Text (дата звернення: 26.06.2022).

Орос М.М. Право народу на спротив: конституційно-правове дослідження: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.02. Ужгород, 2019. 237 с.

Помаранчева революція. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B E%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%B0_%D1%80 %D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F (дата звернення: 17.07.2022).

Революція гідності. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0 %B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0% BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 (дата звернення: 17.07.2022).

Протистояння в Україні 18-21 лютого 2014 року. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia. org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%8F%D0 %BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D 1%96_18%E2%80%9421_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_2014_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83 (дата звернення: 17.07.2022).

Конституція України: Закон України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Красинский В.В. Идеология восстания в истории политико-правовых учений. Политика и общество. 2005. № 6. С. 114-129.

Определение агрессии. Утверждено Резолюцией 3314 (ХХIХ) Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1974 года. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-74#Text (дата звернення: 27.06.2022).

Поляновський В. Право на революцію – невід’ємне природне право людини. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/pravo-na-revolyuciyu--nevidemne-prirodne-pravo-lyu dini.html (дата звернення: 27.06.2022).

Корж І. Ф. Явище аберації в українському законодавстві. Право України. 2006. № 11. С. 89-94.

Про військовий обов’язок і військову службу : Закон України від 25.03.92 р. № 2232-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 385.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-20

Номер

Розділ

Статті