Державна безпека України в сучасних умовах: проблеми компетенції державних органів

Автор(и)

  • С.Г. ГОРДІЄНКО завідувач кафедри національної безпеки навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП., Україна https://orcid.org/0000-0003-0392-2601
  • І.М. ДОРОНІН завідувач наукової лабораторії  Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України, Україна https://orcid.org/0000-0002-5991-6713

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2021.2(37).238340

Ключові слова:

національна безпека, безпека держави, політична безпека, економічна безпека, воєнна безпека, органи влади і управління, повноваження державних органів.

Анотація

У роботі розглядаються проблеми розвитку поняття “державна безпека” в Україні, її правового виміру, належного визначення компетентних державних органів, відповідальних за її забезпечення. Виходячи з того, що усталеним для вітчизняної правової науки є визначення держави як організації політичної влади, її безпека залежить від політичної, економічної, наукової та науково-технологічної складових, які є фундаментом інноваційної політики України. У сучасному світі рушійною силою економіки стають якісно нові знання, тому структуру економіки, як інноваційної, можна звести до наступної формули: загальна економіка = економіка науки + науково-технологічна економіка + економіка матеріального виробництва”. Економіку ж, на нашу думку, схематично можна відобразити так: “економіка науки (інформація => інформаційні ресурси => інноваційна діяльність => якісно нові знання => інтелектуальні ресурси), науково-технологічна економіка та економіка матеріального виробництва”. У такому контексті безпека держави залежить від її політичної складової із забезпечення економічної безпеки суспільства. Систематизація повноважень Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів із забезпечення безпеки на сьогодні далека від досконалої. Визначається, що безпеку держави забезпечує не лише законодавчо визначений орган – Служба безпеки України, а й інші органи влади та управління. Водночас питання розмежування компетенції між ними у зазначеній сфері залишається складним і потребує ґрунтовних досліджень.

Біографії авторів

С.Г. ГОРДІЄНКО, завідувач кафедри національної безпеки навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП.

доктор юридичних наук, доцент

І.М. ДОРОНІН , завідувач наукової лабораторії  Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України

доктор юридичних наук, доцент

Посилання

Українчук О.В. Забезпечення національної безпеки в умовах формування в Україні громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави: автореф. дис. ...канд. юрид. наук. Харків, 1994. 18 с.

Ященко В.А. Щодо визначеності поняття “національна безпека України”: зб. матеріалів круглого столу Право національної безпеки та військове право: історія, сучасність і перспективи, Київ, 28 берез. 2019 р. / упоряд.: М.М. Прохоренко, П.П. Богуцький; за заг. ред. М.М. Прохоренка. Київ: ФОП Ямчинський О.В., 2019. С. 45-48.

Гордієнко С.Г. Про поняття “державна безпека”. Науковий вісник Академії СБ України. 1998. № 6 – 7. С. 33-41.

Гордієнко С.Г. Методологічні аспекти теорії державної безпеки України та захисту інтелектуальної власності Службою безпеки: матеріали наук.-практ. конференції Концептуальні засади забезпечення державної безпеки України, Київ, 9 черв. 2004 р. Київ: Вид-во НА СБ України, 2004. С. 70-73.

Кравчук О.Ю. Особливості політичної безпеки України. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2011. Вип. 23. С. 85-89.

Гордієнко С.Г. Забезпечення економічної безпеки держави контррозвідкою СБ України: матеріали наук.-практ. конференції Проблеми контррозвідувального захисту економічної безпеки держави, м. Харків, 19 груд. 2003 р. Харків: ФПС для СБ України (СФ) у складі Нац. юрид. акад. України, 2004. С. 55-61.

Гордієнко С.Г. Складові безпеки української державності за сферами її буття. Юридична Україна. 2020. № 9. С. 6-17.

Федоренко В.Л. Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2010. № 12. С. 32-39.

Цоклан В.І. Структура Ради національної безпеки і оборони України як важливий елемент її конституційно-правового статусу. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 90-93.

Коваль Н.В., Пухтинський М.О. Забезпечення впорядкування допоміжних структур при Президентові України на законодавчому рівні. Вісник НАДУ при Президентові України. Серія: “Державне управління”. 2017. № 4. С. 10-19.

Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог. Право України. 2003. № 9. С. 24-30.

Доронін І.М. Організаційно-правові аспекти трансформації системи сектору національної безпеки та оборони. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 6. С. 230-233.

Гордієнко С.Г. Повноваження державних органів у забезпеченні безпеки держави та напрями їх удосконалення. Юридична Україна. 2019, № 10. С. 6-17.

Мельниченко В. Правове забезпечення реформування системи центральних органів виконавчої влади в Україні: стан та перспективи. Вісник Національної академії державного управління. Серія: “Державне управління”. 2013. Вип. 1. С. 180-187.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-23

Номер

Розділ

Статті