Інформаційна культура особистості: сутність і зміст

Автор(и)

  • Н.С. УХАНОВА старший науковий співробітник НДІ інформатики і права НАПрН України., Україна https://orcid.org/0000-0002-2366-5166

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2021.1(36).238324

Ключові слова:

інформація, інформаційна культура, інформаційне суспільство, інформаційна безпека, гібридна війна, пандемія.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сутності та ознак інформаційної культури особистості і з’ясуванню її ролі у сфері правового регулювання суспільних відносин у державі. Методологія дослідження феномену інформаційної культури особистості базується на положеннях загальнонаукового діалектичного методу наукового пізнання. Крім того, для повного та ґрунтовного розкриття теми статті використані формально-юридичний та формально-логічний методи. Обґрунтовано, що найголовнішим чином на розвиток такої культури у сучасний період впливають внутрішні чинники (зокрема додержання принципів законності, верховенства права і захист прав людини) та зовнішні загрози безпеці людини та громадянина всередині держави. Доведено, що інформаційну культуру у вузькому сенсі можна трактувати як оптимальні способи обміну даними, інформацією та подання їх зацікавленому споживачу для вирішення теоретичних і практичних завдань, а також як механізми вдосконалення системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації. До основних елементів інформаційної культури належать наступні: а) комунікативний (культура спілкування); б) лексичний (культура письма і оформлення ділової документації, мовна культура); в) інтелектуальний (культура науково-дослідної і розумової діяльності); г) інформаційно-правовий; світоглядний та моральний. Всі вказані елементи інформаційної культури особистості взаємопов’язані і взаємозумовлені. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства особливої актуальності набула тематика захисту персональних даних, яка вийшла на новий рівень. Аргументується, що в майбутньому перспективним механізмом захисту персональних даних в інформаційній сфері буде використання технологій Blockchain, що дозволить забезпечити надійну синхронізацію і безпеку даних, унеможливить їх зміну в результаті зовнішнього втручання. Запропоновано інформаційну культуру особистості трактувати як відображення комплексу матеріально-інтелектуальних цінностей людини, що дозволяють ефективно застосовувати різноманітні способи роботи з інформацією, в тому числі бути учасником інформаційних правовідносин. У подальшому перспективним дослідженням у сфері інформаційної культури особистості стане розробка структури цієї категорії та її взаємозв’язок з іншими правовими категоріями галузі інформаційного права. Особливо важливе питання, що потребуватиме правового врегулювання, стане сфера і технології застосування штучного інтелекту як феномену, який не лише допоможе здійснити квантовий стрибок у сфері медицини, науки, освіти, а й несе собою великі ризики у сфері безпеки.

Посилання

Andras Racz Russia’s Hybrid war in Ukraine. Breaking the Enemy’s to Resist, Fla Report (2016), 43. URL: https://www.fiia.fi/wp-content/uploads/2017/01/fiiareport43.pdf (Last accessed: 25.01.2021).

Matuszak, S. The Oligarchic Democracy: The Influence of Business Groups on Ukrainian Politics, OSW Studies № 42, Centre for Eastern Studies, 2012, Warsaw. URL: https://www.osw.waw. pl/sites/default/files/prace_42_en.pdf, accessed 5 March 2015 (Last accessed: 25.01.2021).

Transparency International, Corruption Perceptions Index (2013). URL: http://cpi.transpa rency. org/cpi2013/results (Last accessed: 25.01.2021).

Андреев А.Н. Культурология. Личность и культура. Минск: Дизайн ПРО, 1998. 160 с.

Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: монография; за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків: Ун-т внутріш. справ, 2000. 368 с.

Валянский С.И., Калюжный Д.С. Другая история науки. Москва: ИМФРА-М., 2002. С. 13.

Гендина Н.И., Колкова Н.И., Стародубова Г.А., Уленко Ю.В. Формирование информационной культуры личности: теоретическое обоснование и моделирование содержания учебной дисциплины. Москва: Межрегиональный центр библиотечного сотрудничества. 2006. 512 с.

Горелова В.Е. Информационная культура и её роль в формировании личности: автореф. дис. …канд. культурологи: 24.00.01. Киров, 2008. 17 с.

Дзьобань О.П. Філософія інформаційних комунікацій: монографія. Харків: Майдан, 2012. 224 с.

О использовании электронных сообщений в международных договорах: Конвенция Организации Объединенных Наций. Комиссия ООН по праву международной торговки. Нью-Йорк, 2007. 101 с.

Кудь А., Кучерявенко М., Смичок Є. Цифрові активи та їх правове регулювання у світлі розвитку технології блокчейн: моногр. Харків: Право, 2019. 216 с.

Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Словарь русского языка. URL: http://cyberlan.com.ua/wp-content/uploads/2015/07/Tolkovij-slovarj-russkogo-yazika.pdf (дата звернення: 25.01.2021).

Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.13 р. № 386-р. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80 (дата звернення: 25.01.2021).

Федоров А.В. Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности. Москва: МОО “Информация для всех”, 2014. 64 c.

Шпенов Д.Ю. Інформаційні правовідносини: автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2012. 19 с.

Экономический электронный словарь. URL: http://slovariki.org/ekonomiceskij-slovar/14 962 (дата звернення: 25.01.2021).

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-11

Номер

Розділ

Статті