Напрямок часу в системі права

Анотація

В статті здійснено спробу поставити питання щодо можливості зміни напрямку вектору часу від майбутнього до минулого в площині права. Проведена наукова розвідка виявила факти нелінійності розгортання окремих обов’язкових ознак об’єктивної сторони певних складів злочинів, зокрема, простору як місця вчинення злочину, часу, способу тощо. За допомогою прикладів доведено можливість продовження реалізації у часі та просторі інших, крім діяння та наслідку, обов’язкових ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення вже після того, як настав момент його закінчення. Автор приходить до висновку, що час у кримінальному праві є реляційною категорією, і це допускає залежність його характеристик від характеру та способу взаємодії об’єктів, подій, властивостей та відносин. Час у праві може бути визначений за допомогою не однієї, а декількох величин, він може бути ізотропним, тобто рівноправним у всіх своїх можливих напрямках руху. Напрямок руху часу в системі права може змінюватися. У праві майбутнє може впливати на минуле. Інше парадоксальне пояснення може полягати у тому, що певна передбачена чинним законодавством подія у майбутньому здатна перекроїти простір і час у минулому таким чином, що вчиненого злочину ніколи не було. З іншого боку, можливо, що проведене дослідження у черговий раз підкреслює умовність всього того, що відбувається у царині права.