Deepfake як доказ у кримінальному процесі: стандарти перевірки автентичності та допустимості
DOI:
https://doi.org/10.37750/2616-6798.2026.2(57).364542Ключові слова:
deepfake, докази у кримінальному процесі, допустимість доказів, автентичність цифрових матеріалів, електронні докази, штучний інтелект, форензика, генеративно-змагальні мережі, синтетичні медіаматеріали, кримінальне провадження, верифікаціяАнотація
У статті здійснено комплексне доктринальне дослідження проблематики використання deepfake-матеріалів як доказів у кримінальному провадженні. На підставі міждисциплінарного аналізу технологічних, правових та криміналістичних аспектів синтезу медіаконтенту за допомогою генеративно-змагальних нейронних мереж (GAN) сформовано авторську концепцію процесуального статусу deepfake як виду електронного доказу. Досліджено нормативно-правову базу України щодо регулювання електронних доказів та встановлено системні прогалини, що унеможливлюють адекватну оцінку синтетичних медіаматеріалів у судочинстві. Здійснено порівняльний аналіз підходів до автентифікації цифрових доказів у праві США, ЄС та України. Детально проаналізовано методи форензичного виявлення deepfake та критерії їхньої придатності для кримінального процесу. Запропоновано концептуальну модель верифікації синтетичних медіаматеріалів та розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення КПК України, законодавства про судову експертизу та кримінального закону. Наукова новизна полягає у формуванні цілісної доктрини допустимості deepfake-доказів як самостійного правового інституту.
Посилання
Верховна Рада України. (2012). Кримінальний процесуальний кодекс України (Закон № 4651-VI від 13 квітня 2012 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
Верховна Рада України. (2001). Кримінальний кодекс України (Закон № 2341-III від 5 квітня 2001 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Верховна Рада України. (1994). Закон України «Про судову експертизу» (Закон № 4038-XII від 25 лютого 1994 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12
Chesney, R., & Citron, D. (2019). Deep fakes: A looming challenge for privacy, democracy, and national security. California Law Review, 107(6), 1753–1820.
Casey, E. (2011). Digital evidence and computer crime: Forensic science, computers and the internet (3rd ed.). Academic Press.
Tolosana, R., Vera-Rodriguez, R., Fierrez, J., Morales, A., & Ortega-Garcia, J. (2020). Deepfakes and beyond: A survey of face manipulation and fake detection. Information Fusion, 64, 131–148. https://doi.org/10.1016/j.inffus.2020.06.014
Kostenko, O. M., Bieliakov, K. I., Tykhomyrov, O. O., & Aristova, I. V. (2024). “Legal personality” of artificial intelligence: Methodological problems of scientific reasoning by Ukrainian and EU experts. AI & Society, 39(4), 1683–1693. https://doi.org/10.1007/s00146-022-01549-5
Kostenko, O. V. (2023). Elektronna yurisdyktsiia, metavsesvit, shtuchnyi intelekt, tsyfrova osobystist, tsyfrovyi avatar, neironni merezhi: teoriia, praktyka, perspektyvy [Електронна юрисдикція, метавсесвіт, штучний інтелект, цифрова особистість, цифровий аватар, нейронні мережі: теорія, практика, перспективи]. ВВК.
Kostenko, O. V. (2022). Pravova vidpovidalnist ta identyfikatsiia subiektiv i obiektiv zi shtuchnym intelektom (IoT) [Правова відповідальність та ідентифікація суб’єктів і об’єктів зі штучним інтелектом (IoT)]. Pravova informatyka, 3, 12–27.
Westerlund, M. (2019). The emergence of deepfake technology: A review. Technology Innovation Management Review, 9(11), 39–52. https://doi.org/10.22215/timreview/1282
Europol. (2022). Facing reality? Law enforcement and the challenge of deepfakes. Publications Office of the European Union.
ENISA. (2022). Digital forensics in the era of artificial intelligence: Guidelines for law enforcement. ENISA.
Kaplína, O. V. (2021). Elektronni dokazy u kryminalnomu protsesi: teoretychni ta praktychni problemy [Електронні докази у кримінальному процесі: теоретичні та практичні проблеми]. Pravo i suspilstvo, 4, 178–186.
Shepitko, V. Yu. (2020). Kryminalistyka tsyfrovoi doby: vyklyky ta perspektyvy [Криміналістика цифрової доби: виклики та перспективи]. Pravo Ukrainy, 10, 55–70.
Goodfellow, I. J., Pouget-Abadie, J., Mirza, M., Xu, B., Warde-Farley, D., Ozair, S., Courville, A., & Bengio, Y. (2014). Generative adversarial networks. Advances in Neural Information Processing Systems, 27, 2672–2680.
Oryshchuk, V. (n.d.). Dokazy, otrymani za dopomohoiu shtuchnoho intelektu, ta yikh vykorystannia v sudi [Докази, отримані за допомогою штучного інтелекту, та їх використання в суді]. Kryminalistyka i sudova ekspertyza, 255–278.
Korshets, O., & Prykhodko, A. (2023). Forensic examination of synthetic media in Ukraine: Current state and prospects. Journal of Eastern European Law, 112, 45–57.
European Parliament & Council of the European Union. (2024). Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council laying down harmonised rules on artificial intelligence (Artificial Intelligence Act). Official Journal of the European Union, L, 2024/1689. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:L_2024_1689
Ryder, N., & Boukli, A. (2025). Deepfakes, digital evidence and criminal justice: Emerging challenges for international mutual legal assistance. International Journal of Law and Information Technology, 33(1), 1–24. https://doi.org/10.1093/ijlit/eaaf003
Verdolini, V., & Sgueo, G. (2025). AI-generated evidence in criminal proceedings: Authenticity standards in comparative perspective. European Journal of Crime, Criminal Law and Criminal Justice, 33(2), 88–115. https://doi.org/10.1163/15718174-bja10062
Zhuk, O., & Holovatyi, M. (2026). Blockchain-based chain of custody for digital evidence in Ukrainian criminal proceedings: Legal and technical framework. Journal of Ukrainian Law, 4, 112–130.
