Удосконалення кримінально-правових норм про відповідальність за диверсійні посягання на об’єкти критичної інфраструктури України (в умовах воєнного стану)

Автор(и)

  • Дмитро Сергійович Мельник провідний науковий співробітник Науково-організаційного центру Національної академії Служби безпеки України, Україна https://orcid.org/0000-0002-1497-950X
  • Борис Дмитрович Леонов головний науковий співробітник МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, Україна https://orcid.org/0000-0002-2488-7377

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2026.1(56).357432

Ключові слова:

диверсія, підривна діяльність, об’єкт критичної інфраструктури, безпека, склад злочину, кримінальна відповідальність

Анотація

Стаття присвячена дослідженню норм законодавства, що встановлюють кримінальну відповідальність за посягання на важливі для економіки, національної безпеки і оборони об’єкти з метою ослаблення держави. Основну увагу приділено предмету диверсії та видам цього суспільно небезпечного діяння. З’ясовано, що законодавство України має недоліки і прогалини у кримінально-правовій охороні об’єктів критичної інфраструктури від диверсійних посягань. За результатами дослідження сформульовано пропозиції з удосконалення диспозиції ст. 113 “Диверсія” КК України, а також запропоновано напрями подальших наукових досліджень.

Біографії авторів

Дмитро Сергійович Мельник, провідний науковий співробітник Науково-організаційного центру Національної академії Служби безпеки України

кандидат юридичних наук, старший дослідник

Борис Дмитрович Леонов, головний науковий співробітник МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України

доктор юридичних наук, професор

Посилання

Бантышев А.Ф. Уголовная ответственность за особо опасные преступления против государства (основы квалификации): [монография]. Киев, 2000. 313 с.

Герасименко О. М., Мельник Д. С. Протидія Службою безпеки України кримінальним правопорушенням на об’єктах критичної інфраструктури: організаційний аспект. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2024. № 3 (106). С. 128–142.

Самойленко А. Іноземець може отримати довічне за диверсії в Україні. 22.04.2025. URL: https://glavcom.ua/country/incidents/hromadjanin-jevropi-mozhe-otrimati-dovichne-za-diversiji-v-ukrajini-1055387.html#google_vignette. (дата звернення: 20.02.2026).

Глянько К. У ризику переселенці, військові та молодь. Росія вербує через смартфони — інструкція, як розпізнати небезпеку. 31.01.2025. URL: https://suspilne.media/crimea/1228221-u-riziku-pereselenci-vijskovi-ta-molod-rosia-verbue-cerez-smartfoni-instrukcia-ak-rozpiznati-nebezpeku/.

Артеменко Д. С. Проблеми розмежування диверсії і тероризму. Молодий вчений. Юридичні науки. 2018. № 5 (57). С. 229-231.

Москвичова А.В. Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення диверсії. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 8. С. 195-199. URL: http://files.visnikkau.org/200000586-c50a5c6fda/Visnyk8_22.pdf. (дата звернення: 20.04.2025).

Новіков В. Окремі проблемні аспекти визначення предмету злочину, передбаченого ст. 113 КК України. Кримінальна юстиція: quo vadis? V Львівський форум кримінальної юстиції: збірник матеріалів науково-практичної конференції (19-20 вересня 2019 р.). Львів: ЛьвДУВС, 2019. C. 79-82.

Климосюк А. Законодавча конструкція диверсії: реалії та перспективи. National Law Journal: Theory and Practice. 2018. № 2. Т. 1. C. 125-128.

Кучерина С. Є., Олейніков Д. О. Сучасний стан кримінально-правової охорони об’єктів критичної інфраструктури. Інформація і право. № 1 (36)/2021. С. 90 – 98.

Пелещак О. Р. Кібердиверсія як форма сучасної диверсійної діяльності. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2017. № 3. С. 225-243.

Таран О. В., Сандул О. Г. Проблеми кримінальної відповідальності за посягання на об’єкти критичної інфраструктури в ядерній енергетиці. Ядерна та радіаційна безпека. 2019. Вип. 3. С. 58-67.

Созанський Т. І. Про захищеність об’єктів критичної інфраструктури кримінально-правовими засобами. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. 2018. Вип. 47. С. 201-213.

Шамсутдінов О. В., Мельник Д. С. Кримінально-правова охорона об’єктів критичної інфраструктури від підривних посягань. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2022. № 3 (98). С. 170-183.

Диверсія. Електронна енциклопедія Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: 4-те видання, переробл. та допов. / Відп. ред. С. С. Яценко. Київ: А.С.К., 2005. 848 с.

Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. 4-те вид., переробл. і допов. Харків : Право, 2010. 608 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність / О. М. Литвак. Київ : Атіка, 2004. 302 с.

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (зі змінами і доповненнями в редакції станом на 19.08.2022). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ (дата звернення: 20.02.2026).

Чуваков О. А. Диверсія як злочин проти основ національної безпеки. Конституційно-правовий вимір в розвитку правової системи України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю з дня народження д-ра юрид. наук, проф. Стрельцова Л. М. (1918 - 1979). Четверті юрид. читання (м. Одеса, 25.10.2013) / уклад.: З. В. Кузнєцова, А. В. Левенець; за заг. ред.: Л. О. Корчевної; ОНУ ім. І. І. Мечникова. Одеса : Астропринт, 2013. С. 244–248. http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/5277/1/244-248.pdf. (дата звернення: 20.02.2026).

Чуваков О.А. Деякі види диверсійних актів у сучасних умовах. Актуальнi проблеми держави i права. 2010. № 3 С. 221 - 225. URL: http://www.apdp.in.ua/v55/43.pdf. (дата звернення: 20.02.2026).

Забродець Л. Основні форми та види злочину, передбаченого ст. 113 (Диверсія) КК України. URL: http://naub.oa.edu.ua/2013/osnovni-formy-ta-vydy-zlochynu-peredbachenoho-st-113-dyversiya-kk-ukrajiny/. (дата звернення: 20.02.2026).

Горбулін В.П. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети. 2014. № 4 (33). С. 5 - 12.

Кримінальне право (Особлива частина): підручник за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Т. 1. Луганськ: видавництво «Елтон-2», 2012. 780 с.

Картавцев В.С. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (наукові засади кваліфікації): навч. посібник. Київ: Вид-во НА СБУ, 2004. 57 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. 11-те вид., переробл. та допов. Київ: ВД «Дакор», 2019. 1384 с.

Лихова С. Я., Садовський М. В. Кримінальна відповідальність за диверсію (ст. 113 КК України). URL: http://er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/18413/1/Лихова%20С.%20Я.%2c%20 Садовський%20М.%20В.КРИМІНАЛЬНА%20ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ%20ЗА%20ДИВЕРСІЮ.PDF. (дата звернення: 20.04.2025).

Чорний Р.Л. Соціальні ознаки предмета складу диверсії. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. № 2. С. 92 - 96.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-01

Номер

Розділ

Статті