Управління інтелектуальною власністю в оборонно- промисловому комплексі: стан та тенденції

Анотація

У статті досліджено проблеми управління інтелектуальною власністю (ІВ) в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) України в умовах повномасштабної війни та прискореного розвитку оборонних технологій. Показано, що за наявності значного науково-технічного потенціалу результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері оборони часто використовуються неефективно, що зумовлено фрагментарністю правового регулювання, невизначеністю правовласників, низьким рівнем комерціалізації, ризиками патентної міграції та накопиченням службових і секретних винаходів, не залучених до виробництва. На основі аналізу світових тенденцій патентної активності в оборонному та dual-use секторах, зокрема на прикладі безпілотних літальних апаратів (БПлА) як індикатора оборонної інноваційності, обґрунтовано тісний зв’язок між технологічним домінуванням держав і системністю управління їхніми патентними портфелями. Проведено аналіз українських практик оформлення прав ІВ в системі Міністерства оборони України, що дозволило виявити як системні недоліки, так і перші позитивні інституційні зрушення. Ключовим результатом дослідження є формування процесно орієнтованої моделі управління оборонною ІВ, яка охоплює повний життєвий цикл результатів НДДКР — від ідентифікації об’єктів права ІВ та вибору режиму правової охорони до їх використання, масштабування, ліцензування, міжнародного трансферу та державного контролю. Запропонована модель, формалізована з використанням підходу IDEF3, дозволяє інтегрувати управління ІВ у загальний цикл створення озброєння і військової техніки, зменшити ризики витоку критичних технологій та підвищити ефективність використання оборонних інновацій в інтересах національної безпеки України.