Інтенційний метод в інформаційному праві

Анотація

Аналіз феноменологічної методології, вивчення поглядів її адептів Ф. Брентано та Е. Гуссерля дозволили висунути гіпотезу про можливість застосування в інформаційному праві інтенційного методу, суть якого в природі свідомості бути спрямованою на певний об’єкт (цей об’єкт у свідомості існує як інтенційний). Право через інтенцію постає таким, що визнається, має смисл як спосіб досягнення соціального результату – регулювання суспільних відносин, що підтверджує можливість виконання інтенцією гносеологічної функції у праві.

У статті розкрито алгоритм дії інтенції з формування правосвідомості, який включає цілеспрямовану психічну дію, пов’язану з усвідомленням конкретної потреби регулювання суспільних відносин, визначенням соціальної функції права, з’ясуванням смислу правових норм. Таким чином у свідомості суб’єкта не лише відтворюється правова реальність, а й конструюється уявлення про те, якою вона має бути, формуючи творчий підхід до оцінки права, що свідчить про єдність інформаційно – опосередкованих процесів з внутрішньою сутністю правобуття, з’ясування того, що воно означає, і фіксації його у свідомості.

Висвітлена логічна послідовність застосування інтенційного методу в інформаційному праві: формування мети інформаційно – правової дії (намір законодавця, тлумачення права, реалізація конкретної норми), виділення інформаційних атрибутів об’єкту, які пов’язують їх між собою, встановлення їх належності даному об’єкту, тобто здійснення ідентифікації, конституювання змісту та структури об’єкту у свідомості в ціннісно – смислове значення.

Запропоновано в якості одного із методів формування інтенційного об’єкту, що враховує структурно – функціональний принцип побудови норм інформаційного права, застосувати фреймову (структуровану) модель подання знань та окреслено способи її реалізації.  Констатується, що інтенційний об’єкт, як синтез його атрибутів у свідомості фактично є механізмом поєднання в інформаційному праві  гуманітарних і технічних складових в єдину цілісність, що може виступати одним із напрямків розвитку інформаційного права.

Висловлено тезу про те, що введений Е. Гуссерлем термін ”інтерсуб’єктивність”, який означає визнання іншого “Я” як рівного собі носія свідомості, може виступати формою впорядкування міжінтенційних відносин, створює умови для формування права, без чого це було б неможливим. Тобто право виникає тоді, коли інтенції різних Я взаємно визнають одна одну.