Правові проблеми інтеграційних процесів в Україні

Автор(и)

  • І.Ф. КОРЖ заступник керівника наукового центру електронного парламенту та правової інформації ДНУ ІІБП НАПрН України, Україна https://orcid.org/0000-0003-0446-5975

DOI:

https://doi.org/10.37750/2616-6798.2024.4(51).317556

Ключові слова:

верховенство права, інтеграція, корупція, реформи, правова безпека, публічна влада

Анотація

Стаття присвячена дослідженню стану реалізації публічною владою України процесів щодо інтеграції держави до євроатлантичних структур співробітництва і безпеки. Зазначається, що в сучасному соціальному житті України є непоодинокі факти, коли питання євроатлантичної інтеграції держави часто використовується політичними структурами України у внутрішньополітичній грі як засіб одержання чергових порцій міжнародної допомоги. Тим самим, можуть створитися загрози зменшення привабливості для інвестицій західноєвропейського капіталу в економічну сферу України. Оскільки за умов політичної нестабільності та багатьох негативних політичних кампаній в Україні, зазначене може призвести до загрози поглиблення різнобічних розбіжностей у суспільстві, закріплення відповідних непорозумінь тощо, тому існує нагальна потреба у заохоченні до завершення здійснюваних реформ в Україні за зразком розвинених демократичних держав, що забезпечило б невідворотність започаткованих змін та обраного курсу подальшого розвитку України. Акцентовано увагу на тому, що від успішності реалізації публічною владою повноважень із здійснення відповідних реформ у державі, від належного виконання нею наданих європейськими партнерами відповідних рекомендацій залежить успішність реалізації євроатлантичної інтеграції України. Звернено увагу на умови, що передують інтеграції України до ЄС та НАТО і передбачають імплементацію критеріїв, що безпосередньо торкаються внутрішньополітичної сфери. Зазначається, що одним з головних завдань, які висуваються нашій державі, є побудова в країні ефективної системи запобігання та протидії корупції, оскільки це явище є однією з основних загроз національній безпеці. Вона підриває фінансову систему, довіру населення до держави, а також спроможність державних службовців захищати національні інтереси через використання посади заради власного збагачення. Підкреслюється, що не до кінця виконаним залишається питання реформи сектору безпеки країни, насамперед в частині реформування Служби безпеки України як основного суб’єкта цього сектору. Крім того, одним із головних критеріїв, що визначає готовність країни до вступу в такі авторитетні і бажані для України світові інституції, є належний стан функціонування в країні права. Виразником такого функціонування є так звана “правова безпека”, сутність якої зводиться до правового захисту (правового забезпечення) життєво важливих інтересів об’єктів правової безпеки (фізичних і юридичних осіб), від всіляких негативних впливів, їх недопущення, парирування, інакше кажучи, мінімізації правових чинників ризиків, викликів, небезпек і загроз. Звертається увага на те, що актуальним для України залишається питання боротьби з відмиванням коштів та здійснення правоохоронної реформи, що передбачають забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей; проблема щодо наявності фактів тиску на журналістів; поширення так званих “темників”, що є негативним політико-правовим впливом на діяльність медіа. Зазначається, що нагальним є формування надійної системи забезпечення прав і свобод людини й громадянина в Україні,  яке  тісно  пов’язане з налагодженням ефективної роботи  та  розвитком   системи органів державної влади,  на яких лежить  безпосереднє  завдання захисту прав людини. Поряд з тим специфіка ситуації, яка склалась нині в Україні, передбачає реалізацію двох комплексів заходів, один з яких має на меті реформування окремих органів державної влади, зокрема, йдеться про судову реформу, та вдосконалення інституту омбудсмена, тобто, механізмів забезпечення принципу верховенства права. У зв’язку із зазначеним, підкреслюється, що доцільним є застосування в Україні маловживаного, але більш точного вислову – функціонування в Україні “правовладдя”, що є підвалиною цивілізованого суспільства.

Біографія автора

І.Ф. КОРЖ, заступник керівника наукового центру електронного парламенту та правової інформації ДНУ ІІБП НАПрН України

доктор юридичних наук, с.н.с.

Посилання

Відомі німецькі вчені закликали якнайшвидше прийняти Україну в НАТО. URL: https://foreignukraines.com/2024/09/10/well-known-german-scientists-called-for-ukraine-to-join-nato-as-soon-as-possible (дата звернення: 25.09.2024).

Конституція України: Закон України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

НАТО. – (Вікіпедія). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D% D0%90%D0%A2%D 0%9E (дата звернення: 23.05.2024).

Цілісність сектору безпеки. URL: https://securitysectorintegrity.com/uk/%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC-%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0-%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8 (дата звернення: 30.05.2024).

Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.18 р. № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 30.05.2024).

Деякі країни застерегли Зеленського не підіймати тему членства України в НАТО цьогоріч. – (ЗМІ). URL: https://glavcom.ua/world/world-politics/dejaki-krajini-zasterehli-zelenskoho-ne-pidijmati-temu-chlenstva-ukrajini-v-nato-tsohorich-zmi-1002752.html (дата звернення: 06.06.2024).

Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16.09.14 р. № 1678-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#Text (дата звернення: 26.05.2024).

Європейська інтеграція України. – (Вікіпедія). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (дата звернення: 26.05.2014).

Корж І.Ф. Право і правова безпека в Українських реаліях. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. Т. 31 (70). № 2. 2020. С. 13-19.

Вплив Офісу президента на державні інституції є надмірним. Результати соцопитування. URL: https://www.chesno.org/post/5841 (дата звернення: 11.06.2024).

Відрядження депутатів ВР: комусь – можна, комусь – ні? URL: https://www.dw.com/uk/vidradzenna-deputativ-vr-komus-mozna-komus-ni/a-67647724 (дата звернення: 11.06.2024).

Індекс сприйняття корупції. СРІ-2023. URL: https://cpi.ti-ukraine.org (дата звернення: 30.05.2024).

Всі свої. Як Офіс президента бере під контроль Укрінформ. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2024/05/29/7458080 (дата звернення: 31.05.2024).

Сущенко В.М. Проблеми реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. Т. 129. 2012. № 2. С. 29 - 30.

Шемшученко Ю.С., Скрипнюк О.В. Сучасний конституційний процес і проблеми вдосконалення регулювання захисту прав людини в Конституції України (частина перша). Публічне право. № 3. 2015. С. 17.

Том Бінгем. Правовладдя / за заг. ред. С. Головатого; переклад з англ. В. Костеллі та Д. Шкрьоби. Київ: PENGUIN BOOKS, 2024. 256 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-10

Номер

Розділ

Статті