Інформація і право

Інтенційний метод в інформаційному праві

2026-04-10T10:19:04+03:00

Аналіз феноменологічної методології, вивчення поглядів її адептів Ф. Брентано та Е. Гуссерля дозволили висунути гіпотезу про можливість застосування в інформаційному праві інтенційного методу, суть якого в природі свідомості бути спрямованою на певний об’єкт (цей об’єкт у свідомості існує як інтенційний). Право через інтенцію постає таким, що визнається, має смисл як спосіб досягнення соціального результату – регулювання суспільних відносин, що підтверджує можливість виконання інтенцією гносеологічної функції у праві.

У статті розкрито алгоритм дії інтенції з формування правосвідомості, який включає цілеспрямовану психічну дію, пов’язану з усвідомленням конкретної потреби регулювання суспільних відносин, визначенням соціальної функції права, з’ясуванням смислу правових норм. Таким чином у свідомості суб’єкта не лише відтворюється правова реальність, а й конструюється уявлення про те, якою вона має бути, формуючи творчий підхід до оцінки права, що свідчить про єдність інформаційно – опосередкованих процесів з внутрішньою сутністю правобуття, з’ясування того, що воно означає, і фіксації його у свідомості.

Висвітлена логічна послідовність застосування інтенційного методу в інформаційному праві: формування мети інформаційно – правової дії (намір законодавця, тлумачення права, реалізація конкретної норми), виділення інформаційних атрибутів об’єкту, які пов’язують їх між собою, встановлення їх належності даному об’єкту, тобто здійснення ідентифікації, конституювання змісту та структури об’єкту у свідомості в ціннісно – смислове значення.

Запропоновано в якості одного із методів формування інтенційного об’єкту, що враховує структурно – функціональний принцип побудови норм інформаційного права, застосувати фреймову (структуровану) модель подання знань та окреслено способи її реалізації. Констатується, що інтенційний об’єкт, як синтез його атрибутів у свідомості фактично є механізмом поєднання в інформаційному праві гуманітарних і технічних складових в єдину цілісність, що може виступати одним із напрямків розвитку інформаційного права.

Висловлено тезу про те, що введений Е. Гуссерлем термін ”інтерсуб’єктивність”, який означає визнання іншого “Я” як рівного собі носія свідомості, може виступати формою впорядкування міжінтенційних відносин, створює умови для формування права, без чого це було б неможливим. Тобто право виникає тоді, коли інтенції різних Я взаємно визнають одна одну.

Рекурсивний режим використання штучного інтелекту

2026-04-10T10:37:02+03:00

В роботі розглядається рекурсивний режим використання штучного інтелекту, який полягає в циклічному виконанні певного набору процедур, організованих у вигляді цілісного програмного блоку так, що в кожному циклі вхідними даними є вихідні дані попереднього циклу.

Цифровізація та правова безпека в Україні

2026-04-10T10:54:28+03:00

В статті досліджено стан і результати здійснюваної в Україні цифровізації. Здійснюючи аналіз зазначених критеріїв, праці українських дослідників щодо зазначеної сфери, автором розкриваються результати процесу цифровізації за відповідними напрямками і сферами. Зазначається, що цифровізація кардинально позначилась на існуючих і виникаючих суспільних відносинах, розкривши широкі можливості та зручності для діяльності фізичних та юридичних осіб.

Зазначено, що поступальний розвиток цифровізації в Україні потребує постійного аналізування тенденцій інноваційних перетворень, вивчення напрямків зростання конкурентоспроможності нашої країни за рахунок прискореного підвищення рівня цифрових навичок громадян, розвитку цифрової економіки та цифрової держави.

Розкрито основні здобутки нашого суспільства в таких сферах суспільної діяльності, як : в державному управлінні, економіці, навчанні, науці тощо, а саме – інноваційність Дії, впровадження платформи “Трембіта”, Prozorro, DREAM, технологічні військові рішення та запуск GovTech-центру в Києві.

Акцентовано увагу на тому, що важливим кроком у здійсненні цифровізації в Україні стало створення національної LLM, яка являє собою нейромережу, що працює за принципом людського мозку і яка здатна розуміти, аналізувати, генерувати тексти, перекладати та писати код. Національна LLM буде навчена на українських даних, на нашій реальній історії та українських джерелах. Вона передбачатиме наукові роботи, дані з бібліотек та іншу інформацію, яку використовуватимемо для навчання цієї моделі.

Підкреслено, що надважлива роль в Україні відведена штучному інтелекту, за допомогою якого розвивається економіка, створюється різноманітна власна зброя, розвивається освіта і наука, здійснюється боротьба з ворогом тощо. Нині Україна має як готові ШІ-продукти, так й інструменти, що скоро запустяться. При цьому війна прискорила адаптацію та появу нових сервісів, що не були частиною початкового плану, але стали необхідними. Це військові облігації, чатбот єВорог, виплати єПідтримка, Міжнародний Реєстр збитків та інші проєкти, пов’язані з потребами оборони, економіки й соціального захисту українців.

Водночас зазначений процес підштовхнув до виникнення ряду проблем правового характеру щодо його правового регулювання, утворивши відповідні прогалини, що створюють юридичну невизначеність, а й перешкоджають розвитку цифрової економіки, збільшивши ризики для бізнесу та громадян.

Здійснено концептуально-правовий аналіз взаємозв’язку цифровізації та правової безпеки держави (в частині правового регулювання цифровізації). Підкреслено, що між цифровізацією та правовою безпекою держави існує взаємно зумовлений, циклічний зв’язок, де кожен елемент є передумовою і наслідком кожного. Цифровізація виступає фактором трансформації правової безпеки і за умови, якщо цифровізація супроводжується належними правовими механізмами, то правова безпека постає умовою легітимної цифровізації, оскільки правова безпека забезпечує передбачуваність цифрової політики держави, сприяє захисту прав людини в цифровому середовищі, формуванню довіри до електронного врядування та державних цифрових сервісів.

Зазначено, що в українському контексті правова безпека покликана виконувати не лише захисну, а й коригувальну функцію, стримуючи абераційні викривлення права внаслідок алгоритмізації владних рішень та забезпечуючи збереження людиноцентричної природи публічної влади.

Наведене в дослідженні визначення “цифрової правової безпеки” принципово поєднує його стан і функцію, фіксує зв’язок між цифровими технологіями та якістю права, а також вводить правову аберацію, як системний ризик цифрової трансформації. Крім того, цифрова правова безпека може мати відповідне значення для української правової системи, оскільки вона має доктринальне значення, як новий напрям у теорії права. Також, вона має нормотворче значення, як критерій оцінки цифрових законопроєктів, а також практичне значення, як інструмент контролю публічної влади в цифровому середовищі з боку громадянського суспільства.

До питання забезпечення прав людини при формуванні законодавчих засад розробки і застосування систем штучного інтелекту в Україні

2026-04-10T11:09:31+03:00

У статті досліджуються окремі проблеми забезпечення дотримання прав людини у контексті формування в Україні законодавчих засад регулювання суспільних відносин, повʼязаних із розробкою і застосуванням систем штучного інтелекту. З огляду на стрімкий розвиток алгоритмічних систем та їхню інтеграцію у сфери публічного управління, судочинства та приватноправових відносин, у статті значну увагу приділено ризико-орієнтованому підходу, закладеному в Регламенті ЄС 2024/1689 (AI Act). Поряд з цим, у роботі проаналізовано статистичні показники системних ризиків для фундаментальних прав людини, зокрема права на приватність, недискримінацію у звʼязку із застосуванням штучного інтелекту та на кібербезпеку у цифровому середовищі. Висвітлено авторський погляд щодо структури майбутнього Закону України “Про регулювання штучного інтелекту” та охарактеризовано систему засобів правового забезпечення дотримання прав людини у відповідній сфері правового регулювання.

Також, у статті розвинено науковий погляд про необхідності гармонізації національного законодавства з Рамковою конвенцією Ради Європи “Про штучний інтелект, права людини, демократію і верховенство права” та стандартами Європейського Союзу у сфері прав людини.

У висновках викладено рекомендації щодо розробки майбутнього Закону України “Про регулювання штучного інтелекту”, запропонований комплекс заходів, спрямованих на практичну реалізацію ризико-орієнтованого підходу в управлінні і регулюванні систем штучного інтелекту.

Збереження цілісності правового простору в епоху генеративного штучного інтелекту

2026-04-11T12:25:52+03:00

У статті досліджуються правові проблеми та можливості впровадження великомовних моделей (ВММ) у діяльність Верховної Ради України, зокрема в процеси нормотворчості та інформаційно-аналітичного забезпечення парламентської діяльності. Аналізується загроза системного накопичення інформаційної ентропії в правовому сегменті інформаційного простору, спричинена використанням генеративного штучного інтелекту без спеціалізованих архітектурних бар’єрів. На основі вивчення фундаментальних обмежень ВММ — галюцинацій, запізнення в актуальності даних, семантичного дрейфу термінології — запропоновано класифікацію проявів інформаційного шуму у правотворчості та механізми їх нейтралізації. Обґрунтовано концепцію дворівневої фільтрації, що поєднує вхідний контроль даних на основі методології RAG (Retrieval-Augmented Generation) та вихідну верифікацію результатів перед інтеграцією у єдину апаратно-програмну платформу Верховної Ради України. Доведено, що стабілізація якості правового масиву можлива лише за умови синхронізації інформаційних потоків, розробки онтологічних словників правових термінів та впровадження принципу “людина в контурі” на критичних етапах підготовки нормативно-правових актів. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення баз даних правової інформації як складової національної інтегрованої системи нормативно-правових актів та розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення парламенту України.

Artificial General Intelligence: новий етап глобальної правової дискусії

2026-04-11T13:02:15+03:00

Стаття присвячена комплексному дослідженню правових та соціально-цивілізаційних наслідків можливого створення штучного загального інтелекту (Artificial General Intelligence, AGI) системи, здатної здійснювати когнітивну діяльність загального характеру на рівні людини або перевершуючи її в необмеженому колі предметних областей. Обґрунтовується теза про те, що перехід від вузького ШІ до AGI є не лише технологічним, а фундаментальним цивілізаційним зрушенням, яке ставить під сумнів ефективність правових режимів, розроблених для попередніх поколінь ШІ-систем.

У статті проаналізовано технологічні передумови розвитку AGI, масштабування моделей, мультимодальність та автономні агентні архітектури і систематизовано сучасні прогнози щодо часових горизонтів його появи. Досліджено потенційні соціально-економічні наслідки AGI у сферах наукового прогресу, трансформації ринку праці та державного управління. Виявлено ключові ризики для фундаментальних прав людини: право на приватність, принцип недискримінації, свободу вираження поглядів та цілісність демократичних процесів.

Окрему увагу приділено аналізу еволюції корпоративних стандартів безпеки ШІ від екзистенційного горизонту 2015 року до редукованого управління юридичними ризиками у 2025 році, що свідчить про системну неспроможність саморегулювання індустрії як достатнього механізму управління ризиками рівня AGI. Проаналізовано чинні міжнародно-правові інструменти: AI Act ЄС, Рамкову конвенцію Ради Європи про ШІ, принципи ОЕСР та Рекомендацію ЮНЕСКО з етики ШІ, а також наслідки відкликання Директиви ЄС про відповідальність за ШІ.

Сформульовано висновок про необхідність якісного переходу від фрагментарного регулювання окремих застосувань вузького ШІ до системного правового режиму управління frontier-технологіями, що передбачає обов’язкові оцінки впливу на права людини, незалежний аудит, механізми звітування про інциденти та дозвільні процедури для моделей із системним ризиком. Обґрунтовано гібридну модель юридичної відповідальності розробників і операторів AGI-систем, а правосуб’єктність AGI визначено як передчасний і небезпечний крок, натомість запропоновано концепцію “AGI як об’єкта підвищеної правової уваги”.

Роль судової практики у формуванні змісту нових цифрових прав

2026-04-11T13:18:47+03:00

У статті досліджується судова практика трансформації прав людини в умовах застосування штучного інтелекту. Особлива увага приділяється аналізу рішень Європейського суду з прав людини та судів окремих штатів США як прикладів різних правових традицій і підходів до оцінки впливу алгоритмічних систем на права людини. Досліджуються особливості застосування штучного інтелекту, які обумовлюють змістовну трансформацію прав людини, зокрема права на приватність, справедливий суд, недискримінацію та ефективні засоби правового захисту. Аналізуються судова практика та формулюються нові склади матеріальних прав людини, які потребують захисту в умовах застосування штучного інтелекту, зокрема, право на пояснення алгоритмічного рішення (право на пояснення), право на людський перегляд, право на алгоритмічну рівність, право вибору взаємодії з людиною, право на цифрову автентичність джерел та право на нейтральну цифрову інфраструктуру.

Нормативно-правове та інституційне забезпечення інформаційної культури в умовах цифрової трансформації

2026-04-11T13:37:43+03:00

У статті досліджується сучасний стан інституційного та нормативно-правового регулювання інформаційної культури в Україні в умовах цифрової трансформації суспільства. Здійснено систематизацію нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері інформаційної культури, зокрема у галузях інформаційного законодавства, культури, освіти і науки, медіасфери, а також інформаційної та кібербезпеки. Розкрито роль інституційної системи суб’єктів публічної влади у формуванні державної політики в цій сфері. Обґрунтовується комплексний характер інформаційної культури, що формується на перетині регулювання доступу до інформації, розвитку інформаційних прав та формування інформаційних і цифрових компетентностей громадян. Особливу увагу приділено медіаграмотності як ключовому елементу інформаційної культури в умовах інформаційного протиборства, ризиків дезінформації та спеціальних інформаційно-психологічних операцій.

Управління інтелектуальною власністю в оборонно- промисловому комплексі: стан та тенденції

2026-04-11T14:13:42+03:00

У статті досліджено проблеми управління інтелектуальною власністю (ІВ) в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) України в умовах повномасштабної війни та прискореного розвитку оборонних технологій. Показано, що за наявності значного науково-технічного потенціалу результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері оборони часто використовуються неефективно, що зумовлено фрагментарністю правового регулювання, невизначеністю правовласників, низьким рівнем комерціалізації, ризиками патентної міграції та накопиченням службових і секретних винаходів, не залучених до виробництва. На основі аналізу світових тенденцій патентної активності в оборонному та dual-use секторах, зокрема на прикладі безпілотних літальних апаратів (БПлА) як індикатора оборонної інноваційності, обґрунтовано тісний зв’язок між технологічним домінуванням держав і системністю управління їхніми патентними портфелями. Проведено аналіз українських практик оформлення прав ІВ в системі Міністерства оборони України, що дозволило виявити як системні недоліки, так і перші позитивні інституційні зрушення. Ключовим результатом дослідження є формування процесно орієнтованої моделі управління оборонною ІВ, яка охоплює повний життєвий цикл результатів НДДКР — від ідентифікації об’єктів права ІВ та вибору режиму правової охорони до їх використання, масштабування, ліцензування, міжнародного трансферу та державного контролю. Запропонована модель, формалізована з використанням підходу IDEF3, дозволяє інтегрувати управління ІВ у загальний цикл створення озброєння і військової техніки, зменшити ризики витоку критичних технологій та підвищити ефективність використання оборонних інновацій в інтересах національної безпеки України.

Спеціально уповноважений координуючий орган у сфері перехоплення інформації в Україні

2026-04-11T14:26:39+03:00

Стаття присвячена визначенню повноважень спеціально уповноваженого координуючого органу у сфері перехоплення інформації в електронних комунікаційних мережах України під час створення, впровадження та використання єдиної системи технічних засобів всіма уповноваженими органами на умовах автономного доступу до інформації. З цією метою проаналізовані проєкти законів України та нормативні документи щодо перехоплення електронних комунікацій (телекомунікацій) з урахуванням реалій сьогодення.

Ознаки використання штучного інтелекту у розвідувальній діяльності

2026-04-13T14:49:03+03:00

У статті досліджено ознаки, що свідчать про використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у діяльності розвідувальних спецслужб. Проаналізовано типові маркери — як технічні, так і поведінкові, що дозволяють ідентифікувати застосування масштабованої аналітики, автоматизованого збору та класифікації даних, синтетичних медіа й інтелектуальної підтримки прийняття рішень. Методологія дослідження поєднує огляд відкритих джерел (OSINT), порівняльний аналіз задокументованих інцидентів та узагальнення зовнішніх індикаторів (анонімізовані кейси, патерни трафіку й публікацій). Виокремлено ключові категорії ознак: масштабність і швидкість аналітичних висновків, регулярність та одноманітність повідомлень, поява синтетичного або трансформованого контенту (deepfake, генеративні тексти), адаптивні поведінкові моделі контактів і кампаній, а також міжплатформна координація дій. Розглянуто ризики для національної безпеки, етичні та правові аспекти використання ШІ у розвідці, а також запропоновано загальні напрями моніторингу й формування політик протидії.

Загрозливі тенденції поширення кібертероризму

2026-04-13T15:08:31+03:00

Визначені зміст, типові ознаки, мета та завдання кібертероризму. Розкрито об’єкти посягання актів кібертероризму. Узагальнено загрозливі тенденції поширення кібертероризму. Розглянуто найбільш поширені методи здійснення актів кібертероризму. Визначено особливості кібератаки терористичного спрямування. Наведено приклади кібертерористичних посягань у світовій практиці. Деталізовано співвідношення між кібертероризмом та кіберзлочинністю, хактивізмом та кібервійною. Окреслено ландшафт кіберзагроз як складову кібертерористичних посягань. Визначено сфери та об’єкти зацікавленості кібертерористів, розкрито напрями досягнення ними своїх цілей, що включає зокрема поширення пропаганди та ідеології тероризму, маніпулювання свідомістю та громадською думкою. Висвітлено загрози кібертерористичних посягань під час проведення виборів. Узагальнено подальші шляхи удосконалення вітчизняного законодавства щодо посилення заходів у сфері боротьби з кібертероризмом з урахуванням рекомендацій ЄС та національних потреб.

Міжнародно-правові та законодавчі засади політики Сполучених Штатів Америки щодо підтримки суверенітету України та її геополітичного вибору

2026-04-13T16:46:40+03:00

У статті досліджено еволюцію міжнародно-правових та законодавчих засад політики Сполучених Штатів Америки щодо України в період з 1991 року до сучасного етапу повномасштабної російсько-української війни. Проаналізовано історичну роль Сполучених Штатів Америки у забезпеченні міжнародної правосуб’єктності України, підтримці її державного суверенітету та прозахідного вектору цивілізаційного розвитку. Доведено, що двосторонні відносини розвивалися по складній траєкторії, пройшовши шлях від декларативних запевнень 1990-х років до формату стратегічного партнерства.

Досліджено нормативно-правову базу, яка стала фундаментом для надання Україні американської військово-технічної та фінансової підтримки у перші роки повномасштабного вторгнення російської федерації. Автори звертають увагу на трансформацію американського зовнішньополітичного курсу з початком другого президентського терміну Дональда Трампа, що проявилося як у зменшенні обсягів допомоги Україні, так і у звуженні американських безпекових зобов’язань у Європі.

Підсумком роботи стала розробка рекомендацій для зовнішньої та внутрішньої політики України в умовах скорочення американської допомоги. Наголошено, що будь-який потенційний мирний процес із російською федерацією вимагає відмови від політичних декларацій на користь жорстких юридичних гарантій державного суверенітету України.

Виконання положень дорожньої карти з питань верховeнства права в контексті унормування розвідувальної діяльності

2026-04-13T17:06:22+03:00

На підставі аналізу законів України “Про розвідку”, “Про національну безпеку України”, “Про Службу безпеки України”, “Про контррозвідувальну діяльність”, Указу Президента України від 23 липня 2025 року №544 та Дорожньої карти з питань верховенства права “Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 року №475-р., виявлено неузгодженості в законодавстві України, щодо наділення окремих органів державної влади України, крім розвідувальних органів України, повноваженнями на здійснення розвідувальної діяльності. Констатовано необхідність приведення завдань та повноважень Служби безпеки України до обсягу, необхідного для належного виконання завдань та функцій, зосереджених на контррозвідці, боротьбі з тероризмом, кібербезпеці та захисті державної таємниці, а також виявлення, попередження та розслідування відповідних правопорушень. Констатовано необхідність з урахуванням загроз національній безпеці проведення аналізу інституційної та функціональної спроможності органів державної влади в інтересах національної безпеки та оборони України і вжиття за результатами аналізу заходів, спрямованих насамперед на недопущення дублювання ними повноважень, виконання невластивих функцій і неефективного використання кадрового та бюджетних ресурсів.

Удосконалення кримінально-правових норм про відповідальність за диверсійні посягання на об’єкти критичної інфраструктури України (в умовах воєнного стану)

2026-04-14T10:05:03+03:00

Стаття присвячена дослідженню норм законодавства, що встановлюють кримінальну відповідальність за посягання на важливі для економіки, національної безпеки і оборони об’єкти з метою ослаблення держави. Основну увагу приділено предмету диверсії та видам цього суспільно небезпечного діяння. З’ясовано, що законодавство України має недоліки і прогалини у кримінально-правовій охороні об’єктів критичної інфраструктури від диверсійних посягань. За результатами дослідження сформульовано пропозиції з удосконалення диспозиції ст. 113 “Диверсія” КК України, а також запропоновано напрями подальших наукових досліджень.

Забезпечення світової продовольчої безпеки за участю України в умовах правового режиму воєнного стану: деякі організаційно-правові аспекти

2026-04-14T10:23:41+03:00

Визначено завдання продовольчої безпеки як важливої складової національної безпеки в умовах російської військової агресії. Розкрито мету та завдання вітчизняного аграрного експорту в структурі світової продовольчої безпеки. Узагальнено основні аспекти та структуру аграрного експорту, підкреслено його провідну роль у питаннях забезпечення світової продовольчої безпеки. Окреслено загрозливі тенденції та виклики, які стоять перед аграрним сектором України в умовах правового режиму воєнного стану та сучасного геополітичного становища. Визначено зміст та особливості аграрного експорту в контексті стратегічних пріоритетів державної аграрної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки. Деталізовано міжнародно-правові засади діяльності України як гаранта забезпечення світової продовольчої безпеки. Узагальнено напрямки розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості, визначено перспективні шляхи удосконалення такої діяльності в умовах сучасної світової геополітичної ситуації. Розкрито основи та шляхи посилення світової продовольчої гуманітарної допомоги за участю України. Акцентовано роль та місце України в контексті розбудови інституційних засад реалізації права членства у Раді Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Уточнено фактори, чинники та передумови, які негативно впливають на експортну торгівлю продовольством і одночасно створюють ризики для подальшого розвитку українського аграрного експорту. Узагальнено шляхи удосконалення експортної стратегії України з метою посилення спроможностей вітчизняного аграрного сектору, його динамічного розвитку в умовах війни. Визначено подальші шляхи міжнародно-правового забезпечення світової продовольчої безпеки за участю України в умовах правового режиму воєнного стану.

Методологічні засади застосування поліграфа у секторі безпеки і оборони України

2026-04-14T10:39:12+03:00

У статті комплексно розглянуто методологічні засади застосування поліграфа у секторі безпеки і оборони України як спеціального інструментарію для виявлення прихованої і недостовірної інформації. Обґрунтовано, що психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа посідає важливе місце у системі забезпечення національної безпеки. У межах дослідження проаналізовано генезу, зміст і структуру методологічного механізму застосування поліграфа, визначено його інституційно-функціональні особливості, а також розкрито організаційні та нормативно-правові умови проведення психофізіологічних досліджень у складових сектору безпеки і оборони України. Значну увагу приділено аналізу міжнародного досвіду, зокрема досвіду держав — членів НАТО, а також можливостям адаптації до вітчизняної правової системи.

Окремо розглянуто сучасні тенденції цифровізації систем виявлення прихованої і недостовірної інформації, запровадження інноваційного високотехнологічного інструментарію, у тому числі комп’ютеризованих поліграфологічних систем та алгоритмів аналізу на основі технологій ШІ із дотриманням положень правової безпеки, захисту прав і свобод людини та адміністративної прозорості. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення методологічних і правових засад застосування поліграфа, для підвищення ефективності розслідувань, удосконалення кадрового менеджменту, судової й антикорупційної експертизи, а також системи професійної підготовки поліграфологів у секторі безпеки і оборони України.

Професійна компетентність державних експертів з питань таємниць як складова функціонування системи охорони державної таємниці

2026-04-14T10:50:03+03:00

Стаття присвячена актуальним питанням підвищення кваліфікації державних експертів з питань таємниць, інших осіб долучених до діяльності з віднесення інформації до державної таємниці та її розсекречення. Особливу увагу приділено започаткуванню відповідних короткострокових професійних курсів підвищення кваліфікації в цій сфері.

Філософські виміри процесуального права: до визначення проблеми

2026-04-14T11:20:36+03:00

Стаття має за мету обґрунтування філософсько-правових засад та виявлення філософських складових галузевих юридичних наук на прикладі процесуального права. Автори не поділяють поширену у науковій літературі позицію, згідно з якою процесуальні галузі права мають виключно прикладний характер і не передбачають постановки чи обговорення питань філософського порядку. Наголошується, що без урахування філософських засад правові питання втрачають самодостатність і цілісність, а пізнавальні можливості юридичної науки, зокрема у сфері процесуального права, істотно звужуються. Узагальнюється думка, що філософія права становить методологічну основу для глибшого розуміння процесуального права як явища, у якому поєднуються нормативність, моральність і пізнання істини в межах правосуддя. Визначення філософських засад процесуального права має мультиплікативний ефект, оскільки спричиняє низку взаємопов’язаних і взаємопідсилюваних наслідків у сфері правового регулювання та практики здійснення правосуддя.

Особливості правового регулювання у сфері запобігання кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 407-408 Кримінального кодексу України

2026-04-14T11:35:36+03:00

Дану статтю присвячено проблематиці правового характеру, що має місце в сфері запобігання військовим кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 407-408 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби; дезертирство).

У межах статті досліджено причини, що зумовлюють зростаючу актуальність висвітлюваної проблематики і ускладнюють правове регулювання у сфері запобігання кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 407-408 Кримінального кодексу України, в умовах відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації.

За результатами дослідження виявлено концептуальні недоліки як безпосередньо нормативно-правових актів, якими врегульовуються відповідні правовідносини, так і актуального підходу законодавця до реформування відповідного сегменту системи національного права.

На основі одержаних результатів автором визначено ключові фактори, що на разі перешкоджають ефективному запобіганню військовим кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 407-408 Кримінального кодексу України, і сформовано відповідні пропозиції щодо базових, першочергових кроків з удосконалення відповідної системи правових заходів.

Історія становлення інформаційного права в персоналіях : Микола Швець

2026-04-14T12:03:54+03:00

Стаття присвячена історичним аспектам формування та розвитку інформаційного права, як галузі права та напряму наукових досліджень в Україні. Публікація започатковує серія статей про видатних українських вчених-юристів які внесли вагомий вклад в теорію, історію та методологію інформаційно-правових досліджень, а також в розвиток інформаційного законодавства України.