Інформація і право

Теоретико-правові проблеми розвитку законодавства у сфері національної та інформаційної безпеки України

В.Г. ПИЛИПЧУК — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

У запропонованій статті розглядається комплекс актуальних теоретичних та прикладних проблем щодо розвитку національного законодавства у сфері національної та інформаційної безпеки України. Висвітлено історико-правові засади трансформації моделей законодавчого регулювання у сфері національної безпеки наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття та визначено першочергові заходи щодо розвитку національного законодавства з цих питань згідно з вимогами Конституції України. Також розглянуто комплекс актуальних проблем у сфері захисту інформаційної безпеки та розроблено конкретні пропозиції щодо внесення змін до Закону України “Про національну безпеку України”, надано пропозиції щодо концептуальних положень підготовки законопроекту “Про інформаційну безпеку України”. В контексті євроінтеграції України розглянуто основні стандарти та вимоги законодавства ЄС з питань інформаційної безпеки людини, зокрема захисту персональних даних та приватності життя людини. Крім цього, виокремлено базові принципи та надано системні пропозиції щодо розбудови нової моделі системи захисту персональних даних в Україні та розвитку національного законодавства у цій сфері відповідно до стандартів країн-членів Європейського Союзу.

Контроль громадянського суспільства за діяльністю публічної влади

В.М. ФУРАШЕВ, І.Ф. КОРЖ — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

В даній статті зазначено, що контроль громадянами України за діяльністю публічної влади є необхідною умовою забезпечення конституційного здійснення влади. Акцентовано увагу на меті здійснюваного контролю – сприяння вчасному виявленню проблем, розробці і здійсненню заходів, спрямованих на коригування ходу та змісту діяльності об’єктів контролю з метою запобігання виникненню проблем і криз. Визначається, що завдання здійснюваного контролю має поширюватися лише на повноваження контрольованого об’єкта, а предметом здійснюваного контролю є стан функціонування об’єкта. Зазначається, що в українських реаліях зазначений вище контроль не знайшов ні свого належного визначення, ні, тим більше, повноцінного застосування – тобто він здійснюється лише частково, і лише щодо органів публічної виконавчої влади, при яких створені громадські ради для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної, регіональної політики. Зазначено, що в минулому здійснювалися непоодинокі спроби законодавчо врегулювати механізм здійснення громадського контролю за публічною владою, дати йому визначення. Однак зазначене питання залишається нормативно не врегульованим до цього часу. І причиною зазначеного вбачається розбіжність інтересів представників політичного бомонду і громадян, оскільки такі особи, на нашу думку, ідуть у публічну владу для реалізації своїх меркантильних інтересів, тобто створення для себе переваг матеріального, фінансового характеру над іншими, насамперед суспільними інтересами, наприклад у створенні передумов для приватизації успішних державних підприємств. Тому вбачається доцільним створення консультативно-дорадчих рад громадянського суспільства при всіх гілках органів публічної влади. При цьому процедура їх створення має бути визначена законом. В роботі наводиться авторське визначення громадського контролю як діяльності самоорганізованого суспільства (його інституцій) та окремих громадян щодо виявлення недоліків у діяльності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, з подальшим впливом громадськості на них з метою усунення виявлених недоліків та сприяння підвищенню ефективності подальшої їхньої діяльності, порушення питання щодо притягнення осіб, які допустили правопорушення, до юридичної відповідальності. Підкреслено, що термін “громадський контроль” пов’язаний з такими термінами, як “правовий порядок”, який у свою чергу пов’язаний із терміном “законність”, а також з терміном “правова безпека”, які складають основу демократичного, правового життя людей, і мають забезпечуватися публічною владою. Констатується, що відсутність єдиного законодавчого акта, яким би визначався механізм реалізації права народу контролювати діяльність усіх гілок публічної влади, створює перешкоди для кожного громадянина вимагати від органів публічної влади, їх посадових і службових осіб належного виконання Конституції та законів України, нерідко породжує на державному або регіональному рівні громадянські конфлікти і протистояння. Наводиться примірний зміст такого закону, а також приклади здійснюваного такого контролю в окремих країнах Євросоюзу. Робиться висновок про невідкладність прийняття згаданого закону.

Інформаційна реінтеграція як базис відновлення України

О.О. ТИХОМИРОВ, К.І. БЄЛЯКОВ — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено осмисленню базових особливостей процесів реінтеграції і відновлення в Україні в умовах розвитку інформаційного суспільства, які пропонується називати “інформаційна реінтеграція”. Зазначається, що процеси дезінтеграції в Україні та Європі зумовлюються деструктивними інформаційними впливами, мають два ключових аспекти – змістовий та інструментальний та створюють наслідки на ціннісному, світоглядному, культурному, освітньому, комунікативному, інтелектуальному, ідеологічному рівнях. Як процес протилежний дезінтеграції, аналогічним чином має розглядатися інформаційна реінтеграція, що вказує на необхідні вектори і базові позиції державної політики реінтеграції в Україні. Підкреслюється, що ідея інформаційної реінтеграції наукою ще не розроблена, однак констатується фактична наявність і розгалуженість елементів інформаційної реінтеграції в положеннях стратегій і планів дій щодо реінтеграції і відновлення в Україні, а також в меседжах представників державної влади. В контексті формування елементів та напрямів інформаційної реінтеграції відзначається прогресивність концепцій деокупації та відновлення Криму. В основі осмислення інформаційної реінтеграції пропонуються принципи багатоаспектності, екстериторіальності, україноцентризму, рівності і справедливості, пріоритету прав людини тощо. Прогнозується, що надалі ідея інформаційної реінтеграції розвиватиметься як базис реінтеграційних процесів та відповідної державної політики в умовах розвитку в Україні інформаційного суспільства, подальшого розгортання цифрової трансформації, широкого впровадження новітніх цифрових технологій, інтеграції України до європейського правового і ціннісного просторів.

Самоідентифікація особистості в сучасному інформаційному просторі: до концептуалізації смислу

О.П. ДЗЬОБАНЬ, О.П. АНДРУЩЕНКО — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

Показано, що в періоди глобальних змін інформаційного суспільства людина закономірно опиняється в ситуації суперечливих процесів і подальшої кризи ідентичності. Стимулом для цього стали трансформації символічного універсуму, який виступає посередником між індивідом і суспільством і в межах якого здійснювалися й регулювалися всі форми життєдіяльності кожного індивіда. Обґрунтовується, що людина значною мірою залежить від тих комунікативних зв’язків, які об’єднують її в соціальну спільноту, від панівних у ту чи іншу епоху систем знань і цінностей, і саме ці чинники впливають на формування ідентичності особистості в умовах інформаційного суспільства.

Функції права в епоху штучного інтелекту

М.В. ДУБНЯК — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретико-методологічну реінтерпретацію функцій права у контексті трансформацій, зумовлених розвитком штучного інтелекту та цифрових технологій. Функції права в епоху штучного інтелекту постають як структурно взаємопов’язані напрямки впливу права, які забезпечують регулювання, координацію, охорону, трансляцію цінностей і адаптацію правової системи до умов цифрової трансформації. У цьому контексті регулятивна, охоронна, інформаційна, інтегративна, економічна, ідеологічна функції права та функція захисту суспільної моралі переосмислюються як адаптивні механізми, здатні забезпечити ефективну взаємодію між людиною, суспільством, державою та цифровими екосистемами.

Запропоновано концепцію функцій права в епоху штучного інтелекту як динамічної системи, що забезпечує перехід до системного правового моделювання, доповнення парадигми безпеки парадигмою стійкості та адаптивності; формування когнітивної безпеки до цифрових загроз; розширення обʼєктів правової охорони та правової інформації; гармонізацію правових розбіжностей у глобалізованому середовищі та встановлення моральних і ціннісних меж для автономних технологій.

Результати дослідження мають наукову новизну та теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку теорії права, удосконалення стратегії цифрової трансформації держави, стратегії розвитку та впровадження технологій штучного інтелекту, гарантування та захисту прав людини в цифрових екосистемах.

Маніфест єднання правничих та іт-професій на прикладах використання у кримінально-правовому циклі однорідних практик сучасних інформаційних технологій

О.Е. РАДУТНИЙ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

В статті розглядаються ознаки, які є спорідненими для сфери права та інформаційних технологій (ІТ), у зв’язку з чим виникають підстави для їх взаємопроникнення та синтезу, в тому числі, через використання міждисциплінарних прийомів, методів і засобів, однакового програмного та апаратного забезпечення тощо. Доведено, що інструментарій ІТ, зокрема, системну аналітику, інженерію даних, машинне навчання, аналітику даних, оброблення природної мови тощо, можливо використовувати у сфері права за багатьма напрямками. Ними можуть бути розслідування кримінальних правопорушень, аналіз правової ситуації, побудова карт злочинності, виявлення аномалій, аналіз потокових даних та патернів кримінальних правопорушень, оцінка та прогнозування ризиків, розподіл ресурсів та обов’язків, візуалізація статистики та руху кримінального провадження, оперативна комунікація та координація, планування, автоматизація рутинних процесів, створення баз знань та даних, управління внутрішніми регламентами тощо. Обґрунтовано, що ключовими аспектами впровадження зазначеного інструментарію в сферу права мають бути: безпека даних, в тому числі, шифрування чутливої інформації, контроль доступу, аудит дій користувачів, резервне копіювання тощо; інтеграція, в тому числі об’єднання різних джерел даних, автоматизація обміну інформацією, стандартизація форматів, забезпечення сумісності систем тощо; навчання персоналу, в тому числі регулярні тренінги, створення інструкцій, технічна підтримка, обмін досвідом тощо. Розглянуто приклади практичного застосування методів та засобів ІТ в сфері права. Наведено додаткові аргументи щодо корисності опанування правниками сучасних технологічних інструментів та(або) розуміння принципів їх роботи. Зокрема, ними визначено стрімку цифрову трансформацію самої правової сфери, зростаючі масштаби використання штучного інтелекту та машинного навчання, появу нових видів кримінальних правопорушень, які безпосередньо пов’язані з розвитком технологій та нових віртуальних просторів тощо. Викладений матеріал надав підстави для висновку, що до трьох основних навичок сучасної культурної людини, як то вміння читати (так, щоб зрозуміти особисто і вміти пояснити іншим), писати (так, щоб лаконічно та переконливо викладати свої думки), а також рахувати, невдовзі будуть додані обізнаність в сучасних технологіях та оволодіння однією з базових ІТ компетентностей. Процеси навчання юриспруденції та програмуванню мають багато спільного, тому навчальні програми повинні формуватися у тісному міждисциплінарному зв’язку між ними.

Застосування фреймворку безкодового програмування при вирішенні завдань парламентського контролю

Д.В. ЛАНДЕ, В.М. ФУРАШЕВ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається застосування фреймворку безкодового програмування у процесах парламентського контролю в умовах цифровізації. Автори пропонують формалізовану методологію аналізу правових документів, засновану на використанні великих мовних моделей (ВММ) та примітивів безкодової логіки — таких як "умова", "цикл", "функція", "перехід" і "мітка". Такий підхід дозволяє автоматизувати процеси аналізу законопроектів, виявлення ризиків, суперечностей з чинним законодавством та корупційних загроз. Стаття демонструє практичне застосування запропонованого фреймворку через кейси аналізу законопроектів та звітів виконавчої влади, що забезпечує стандартизацію, ефективність та масштабованість парламентського контролю. Особливо актуальною ця методологія є в умовах посилення децентралізації, тривалого воєнного стану та швидкого розвитку цифрових технологій.

Діалектика принципів управління інформаційною безпекою України

В.А. ЯЩЕНКО — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються фундаментальні принципи управління інформаційною безпекою, відзначається необхідність системного підходу, стратегічного планування та технологічних рішень для ефективного захисту інформаційного простору.

Здійснено аналіз законодавчої бази та стратегії управління забезпеченням інформаційної безпеки України та пропонується власна система ключових управлінських принципів, які, власне, і формують політику у цій сфері. Запропоновано до основних принципів інформаційної безпеки віднести не лише захищеність від загроз, а більш узагальнений підхід - принцип безпечності існування як домінуючий, як природна людська потреба, в даному випадку існування в інформаційному полі. Цей принцип зумовлює таке розуміння безпеки, яке робить її ключовою складовою ієрархії потреб людини, створює необхідні умови для її самореалізації.

В тріаді: людина, суспільство, держава – як об’єктів управління інформаційною безпекою, запропоновано прийняти концепцію забезпечення безпеки окремої людини, індивіда, яка ще не знайшла свого належного відображення у правових актах, державній управлінській діяльності, що спричиняє складність у питаннях практичного втілення в життя цього феномену.

Здійснено критичний аналіз розуміння принципу доступності інформації, висвітлено організаційні та практичні напрямки управління процесами забезпечення доступності. В ході розгляду принципу пропаганди та контрпропаганди пропонуються стратегії комплексного підходу, який поєднує офіційні заяви, соціальні мережі, медіапроєкти, міжнародну дипломатію та ініціативи громадянського суспільства. Відзначено, що сучасна практика управління інформаційною безпекою реалізується із застосуванням методів стратегічної комунікації, підкреслюється важливість довгостроковості, узгодженості та координації у побудові інформаційної безпеки. Наголошується на розвитку проактивних методів захисту – важливості випереджувальних заходів та систем зворотного зв’язку для виявлення потенційних загроз ще до їх реалізації.

Протидія counter-forensics як складова цифрової безпеки критичної інфраструктури України

О.Д. ДОВГАНЬ, Т.Ю. ТКАЧУК — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується контрфорензіка як одна з найбільш небезпечних форм цифрового втручання, що становить пряму загрозу цифровій безпеці об’єктів критичної інфраструктури України в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано, що контрфорензічні технології – зокрема wiping, fileless-атаки, стеганографія, діпфейки та інші інструменти приховування цифрових слідів – активно використовуються у сучасних кібератаках, спрямованих на підрив стійкості ключових елементів інфраструктури держави.

У роботі проведено міждисциплінарний аналіз технічних, правових і організаційних аспектів протидії контрфорензіці. Розглянуто реальні кейси втручань у роботу енергетичних, логістичних, телекомунікаційних та адміністративних систем, під час яких зловмисники здійснювали спроби приховати або знищити цифрові докази. Особливу увагу приділено національному та міжнародному досвіду захисту цифрових слідів, зокрема методам резервного збереження журналів, використанню засобів аналітики на основі штучного інтелекту, інституційним моделям співпраці між державними та приватними структурами.

Стаття містить пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання електронних доказів для об’єктів критичної інфраструктури, а також рекомендації з технічного переоснащення судово-експертної та оперативної інфраструктури. Обґрунтовано доцільність створення Національного архіву цифрових доказів та запровадження обов’язкової сертифікації фахівців з цифрової криміналістики з урахуванням компоненту контрфорензіки.

Узагальнено, що ефективна протидія контрфорензіці є не лише питанням кримінального переслідування, а й ключовою умовою функціональної стійкості критичної інфраструктури та цифрової безпеки держави в умовах збройної агресії.

Моніторинг дотримання інформаційних прав та свобод людини і громадянина у системі забезпечення інформаційної безпеки

О.Г. РАДЗІЄВСЬКА — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті аналізується стан дотримання інформаційних прав та свобод людини і громадянина в Україні в умовах воєнного стану. Досліджується можливий взаємозв’язок між рівнем дотримання інформаційних прав і свобод та ступенем інформаційних загроз в умовах гібридного протистояння. Основна увага зосереджена на кореляції стану забезпечення інформаційної безпеки з можливістю реалізації громадянами своїх інформаційних прав і свобод, зокрема, права на вільний доступ до суспільно важливої інформації, права на звернення і запит до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також права на захист персональних даних та конфіденційної інформації. Показано, що питання протидії інформаційним та психологічним операціям тісно пов’язані з питаннями дотримання інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Для підвищення ефективності системи забезпечення інформаційної безпеки в цілому розглянуто можливість використання моніторингу дотримання прав та свобод людини і громадянина як елемента системи забезпечення протидії спеціальним інформаційним та психологічним операціям, направленим на індивідуальну та суспільну свідомість.

Нова стратегія інформаційної безпеки: правова відповідь на російське інформаційне маніпулювання та втручання

Г.М. КРАСНОСТУП — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

Ця стаття розглядає необхідність нової Стратегії інформаційної безпеки, враховуючи безпрецедентні виклики повномасштабної російської агресії. Аналізуються чинні правові рамки, висвітлюючи їхні недоліки на тлі динамічних загроз гібридної війни, зокрема поширення дезінформації через приватні месенджери та її вплив на національну ідентичність. Дослідження обґрунтовує введення терміну RIMI (російське інформаційне маніпулювання та втручання) як окремого поняття, підкреслюючи унікальний та системний характер агресивної інформаційної війни Росії. Цей специфічний фокус є вирішальним для України у розробці адекватних контрстратегій та для міжнародної спільноти у точному визначенні актора загрози. У статті детально описано як глобальні, так і національні виклики інформаційній безпеці, включно з маніпуляціями за допомогою ШІ, недостатньою медіаграмотністю та інформаційним домінуванням Росії на окупованих територіях. Зрештою, запропоновані вісім стратегічних цілей, спрямованих на комплексний захист інформаційного простору України та зміцнення її національної безпеки.

Європейський досвід забезпечення кібербезпеки

Я.С. МАНУІЛОВ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється європейський досвід забезпечення кібербезпеки. Аналізуються ключові тенденції і події, які визначають політику ЄС у сфері забезпечення кібербезпеки. Розглянуто основні нормативні акти ЄС у цій сфері. Звертається увага на європейський досвід застосування режиму “кіберсанкцій”. Висвітлені нові стандарти кібербезпеки, які є обов’язковими до виконання на всій території ЄС. Підкреслюється, що застосування найсучасніших технологій штучного інтелекту може кардинально поліпшити роботу команд з кібербезпеки, підвищуючи їх ефективність і зменшуючи існуючі кіберризики. Зроблено висновок, що для досягнення стратегічних цілей у сфері кібербезпеки Україна має посилити спроможності у протидії кіберзлочинності шляхом проведення спільних з ЄС заходів, спрямованих на підвищення стійкості в кіберпросторі.

Протидія російським дезінформаційним кампаніям: досвід ЄС

Д.А. СТЕЛЬМАХ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто європейський досвід протидії російським дезінформаційним кампаніям. Висвітлюються особливості здійснення інформаційної війни з боку РФ. Розкривається зміст російської стратегії створення гібридних загроз. Відзначається наступальний характер інформаційної кампанії РФ проти європейських держав, яка ґрунтується на наявному різноманітті вже відпрацьованих і успішних тактик. Наведено приклади проведення дезінформаційних кампаній РФ в ЄС. Аналізуються заходи, які вживає ЄС для протидії інформаційним операціям РФ. Звертається увага на ухвалення Європарламентом у 2024 році кількох резолюцій з питань ефективної протидії загроз й викликів з боку РФ. Констатовано, що не достатньо вирішеним є питання протидії використанню Кремлем штучного інтелекту для поширення дезінформації за допомогою новинних сайтів, створених в Росії. Зроблено висновок, що важливими складовими фундаменту інформаційної безпеки мають стати медіаграмотність населення, а також формування освітніх ресурсів для протидії дезінформації.

Правове забезпечення методики ідентифікації та оцінки кіберризиків на національному рівні: сучасний досвід Словаччини та Латвії

О.М. ЖЕРЕБЕЦЬ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

Визначено поняття, зміст та складові проведення оцінки ризиків кібербезпеки. Узагальнено фактори, які доцільно враховувати під час проведення оцінки кіберризиків. Окреслено сучасні тенденції поширення кіберзагроз та кібератак. Деталізовано складові компоненти та елементи методики здійснення оцінки кіберризиків. Визначено класифікацію, види, мету та завдання оцінки кіберризиків. Акцентовано увагу на ініціативах України в контексті розробки та реалізації планових заходів у сфері посилення кібербезпеки держави в умовах правового режиму воєнного стану. Розглянуто позитивний досвід Словаччини та Латвії з нормативного забезпечення стратегічних засад кібербезпеки, методики ідентифікації та оцінки кіберризиків на національному рівні. Визначено роль та значення оцінки кіберризиків для єдиної інформаційної системи кібербезпеки цих країн. Окреслено подальші напрямки удосконалення національної системи забезпечення кібербезпеки в контексті необхідності прискорення розроблення та затвердження методики ідентифікації та оцінки кіберризиків на національному рівні, нормативного врегулювання питань щодо впровадження обов’язковості проведення періодичної оцінки кіберризиків.

Стратегічні засади забезпечення кібербезпеки США

С.П. АРПЕНТІЙ — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті аналізується розвиток та формування стратегічних засад забезпечення кібербезпеки США. Висвітлюються основні пріоритети національних стратегій забезпечення кібербезпеки. Еволюція формування стратегій забезпечення кібербезпеки США свідчить про застосування нового комплексного підходу, зміст якого полягає у інтегрованому стримуванні агресії у кіберпросторі. Міститься аналіз нової Стратегії кібербезпеки США 2023 року, положення якої передбачають покращення співпраці між федеральним урядом та приватним сектором, а також поліпшення стандартів виправлення вразливостей у комп’ютерних системах. Констатовано, що складність зростаючих кіберзагроз, які посилені розвитком штучного інтелекту, спонукають федеральні органи США вживати більш дієвих заходів захисту комп’ютерних систем. Звертається увага, що посилення кіберзагроз змушує федеральний уряд США збільшувати бюджет на кібербезпеку, стимулювати інвестиції в дослідження штучного інтелекту для ефективного запобігання кібератакам.

Проблеми імплементації додаткового протоколу до конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи

О.С. ФЕДОРЧЕНКО — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті аналізуються проблеми імплементації Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобського характеру, вчинених через комп’ютерні системи. Міститься аналіз міжнародних актів з питань боротьби із нетерпимістю, мовою ненависті та іншими злочинами на ґрунті ненависті. Висвітлюється нормативно-правова база України у сфері протидії злочинам на ґрунті ненависті та дискримінації. Аналізуються проблеми застосування норм, що встановлюють відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Досліджується досвід окремих зарубіжних країн у частині імплементації Додаткового протоколу до конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобського характеру, вчинених через комп’ютерні системи. Надані рекомендації щодо імплементації в національне законодавство цього Додаткового протоколу.

Державна стійкість в умовах інформаційних викликів та протистоянь

В.Л. ТИКВА — вт, 08 лип 2025 00:00:00 +0300

З початком повномасштабної війни російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року, інформаційний та кіберпростори України перетворилися на повноцінні театри воєнних дій в яких країна-агресор намагається реалізувати свою загарбницьку політику, шляхом поєднання деструктивних дій у інфопросторі з інформаційно-психологічними операціями різних рівнів.

За таких умов, коли агресія росії в інформаційному і кіберпросторі є однією з основних складових повномасштабної війни проти нашої держави, а численні кібератаки на інформаційні ресурси та інформаційно-психологічні операції– невід’ємною її компонентою, перед Україною з новою актуальністю постало питання пошуку шляхів та механізмів забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки від сучасних викликів та загроз, які виникають.

При цьому варто акцентувати увагу, що загрози і ризики інформаційної та кібербезпеки не обмежуються територією однієї лише нашої держави, а мають транскордонний характер, що значно ускладнює можливості їх оцінки й нейтралізації та актуалізує питання міжнародної взаємодії та співробітництва світової спільноти. Зазначене потребує активних та скоординованих заходів реагування суб’єктів міжнародної системи забезпечення інформаційної та кібербезпеки.

Для розробки та реалізації заходів нейтралізації загроз у сфері інформаційної та кібербезпеки України необхідно володіти цілісною картиною суспільних відносин у визначених сферах та особливостями їх правового регулювання. Саме тому, на сьогодні нагальною і вкрай актуальною є проблема аналізу організаційно-правових засад управління інформаційною та кібернетичною безпекою як складовими національної безпеки в Україні.

В запропонованому матеріалі автор розглядає поняття стійкості держави як поєднання внутрішніх і зовнішніх факторів здатності держави як системи виконувати основні функції в умовах інформаційних загроз, викликів і агресій з боку інших держав.

Дактилоскопічний облік як фактор впливу на безпеку суб’єктів конкурентної розвідки

В.В. БАЛІЦЬКИЙ, В.Є. ГУНІН — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

Проаналізовано сучасні форми, методи та процедури застосування іноземними правоохоронними органами та заінтересованими комерційними структурами різних антропогенних біометричних показників. Виокремлено особливості використання ними біометричних систем ідентифікації та верифікації осіб за відбитками пальців. Дослідження показали, що в сучасних умовах широких масштабів набули міжнародні економічні злочини та транснаціональна організована злочинність. Безумовно, що вказані фактори деструктивно впливають на стабільність та безпеку в усіх сферах життя цивілізованого суспільства провідних країн світу. Тож перспектива нейтралізації зазначених факторів потребує якнайшвидшого вирішення. Але організація адекватної протидії цим факторам на сьогодні вимагає неабияких зусиль з боку відповідних державних структур і стає можливою лише завдяки поєднанню на глобальному рівні всіх наявних сил та засобів, насамперед спроможності сучасних інформаційних технологій та біометричних систем. Проте використання біометричних технологій іноземними правоохоронними органами, зокрема ідентифікації осіб за відбитками пальців, на сьогодні обумовлює певні протиріччя між формами і методами, які на теперішній час використовуються суб’єктами конкурентної розвідки для приховування своєї діяльності. Зокрема, з одного боку інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій дає можливість правоохоронним органам багатьох країн світу ефективно здійснювати пошук міжнародних злочинців завдяки успішному застосовуванню в своїй практиці сучасних біометричних систем ідентифікації та верифікації осіб за їх біометричними показниками. З іншого, такі системи можуть становити певні загрози діяльності суб’єктів конкурентної розвідки. З огляду на рівень та характер таких загроз авторами статті визначено для оцінки систему ідентифікації осіб за відбитками пальців, складову якої становлять так звані дактилоскопічні обліки. Відомо, що на сьогодні правоохоронні органи постійно формують, наповнюють та використовують у своїх цілях дактилоскопічні обліки, до яких потрапляє певна категорія осіб. Насамперед мова йде про осіб, які мали порушення чинного законодавства тієї чи іншої країни або підозрюються у скоєнні кримінального злочину. Небезпеку діяльності суб’єктів конкурентної розвідки на території іноземних країн становить можливе потрапляння дактилоскопічних характеристик (параметрів) її співробітників до зазначених обліків. Проте процес формування, поповнення та використання цих обліків на сьогодні не є достатньо досконалим. Це дає можливість заінтересованим структурам, насамперед суб’єктам конкурентної розвідки, знаходити нові способи їх обходу (обману) і постійно вдосконалювати напрацьовані у цій сфері методики. Оцінка можливостей сучасних біометричних систем ідентифікації осіб за відбитками пальців та особливостей їх використання правоохоронними органами у своїй професійній діяльності дало можливість авторам статті розробити і запропонувати суб’єктам конкурентної розвідки окремі практичні рекомендації щодо організації ефективної протидії зазначеним системам під час виконання фахових завдань за кордоном.

Зарубіжний досвід запровадження та розвитку системи страхування кіберризиків: організаційно-правові засади

Ю.П. КАЛАЙДА — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

Визначено поняття, роль та значення кіберстрахування, сучасні тенденції розвитку світового ринку кіберстрахування. Окреслено підстави та умови розробки та запровадження системи страхування від кіберризиків. Узагальнено основні аспекти щодо запровадження системи кіберстрахування у світових масштабах. Досліджено досвід США, Канади та Австралії щодо створення та розвитку системи кіберстрахування з урахуванням існуючих національних особливостей. Деталізовано механізми оцінки втрат суб’єктів господарювання внаслідок кібератак для можливості їх відшкодування, які використовуються у проаналізованих державах. Окреслено подальші напрямки впровадження та розвитку вітчизняної системи кіберстрахування з урахуванням кращих практик зарубіжного досвіду у цій площині. Визначено перелік заходів, практичне впровадження яких надасть змогу сприяти впровадженню кіберстрахування в Україні.

Поняття та загальна характеристика військової злочинності як наукова і прикладна проблема

М.І. КАРПЕНКО — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті аналізуються поняття та стан військової злочинності в Україні під час особливого періоду, який розпочався з 18 березня 2014 року і діє донині. Акцентується увага на необхідності посилення впливу органів державної влади щодо зміцнення військової дисципліни серед військовослужбовців. З цією метою необхідне негайне відновлення діяльності органів військової юстиції (військової прокуратури, військових судів), невідкладне прийняття Закону України “Про Військову поліцію”, законопроект про яку вже тривалий час знаходиться на розгляді Верховної Ради України, посилення кадрового потенціалу слідчих підрозділів Державного бюро розслідувань, до компетенції яких нині віднесена підслідність військових кримінальних правопорушень. Органи державної влади мусять негайно застосувати ввесь комплекс необхідних заходів для стабілізації і зниження стану військової злочинності в Силах оборони України.

Теоретичне визначення поняття “військова юстиція” в Україні

М.В. БЕЛАНЮК — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні підходи до визначення поняття “військова юстиція”, здійснено аналіз її сутності, структури, історико-правового розвитку в Україні та світі. Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування військової юстиції, а також аргументовано необхідність відновлення повноцінної системи військової юстиції в Україні з урахуванням сучасних загроз та вимог воєнного стану. Запропоновано авторське визначення поняття та вказано на його місце в системі публічної влади. Розглянуто також термінологічне розмежування понять “військова” та “воєнна” юстиція, що має важливе значення для формування відповідної законодавчої бази.

Нагляд прокурора за додержанням Конституції та законів України органами та підрозділами, що проводять контррозвідувальну діяльність: законодавчий та суб’єктивний аспект

В.В. КОМАШКО, О.В. ШАМАРА — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

На підставі аналізу стану унормування процесу організації та здійснення нагляду прокуратури за додержанням Конституції та законів України під час проведення контррозвідувальної діяльності, органами та підрозділами, які мають право здійснювати таку діяльність, зокрема законів України “Про національну безпеку України”, “Про оперативно-розшукову діяльність ”, “Про контррозвідувальну діяльність ”, “Про прокуратуру ”, “Про розвідку”, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, виявлено суттєві неузгодженості в законодавстві та запропоновані відповідні зміни. Авторами наукової статті здійснено розгляд певних припущень представників окремих державних органів України щодо обґрунтованості сумнівів при наявності законодавчих повноважень прокурора на здійснення нагляду за додержанням Конституції та законів України під час проведення контррозвідувальної діяльності, який здійснено за результатами аналізу законодавства України, чинного на момент підготовки наукової публікації, щодо існуючої правової регламентації нагляду прокурора за проведенням контррозвідувальної діяльності.

Поняття та ознаки аудіо- та відеоконтролю місця

Б.Д. ЛЕОНОВ, Ю.В. ЧЕЛПАН, В.А. СТЕПАНОВ — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі удосконалення визначення аудіо- та відеоконтролю місця як різновиду негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів. Звернено увагу на доцільність уточнення деяких ознак поняття аудіо- та відеоконтролю місця в зазначеному контексті. Наведено обмежений перелік спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації, що застосовуються під час проведення відповідних оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів або негласних слідчих (розшукових) дій з аудіо- та відеоконтролю місця. Зроблено висновок, що уточнена законодавча регламентація цієї дії у Кримінальному процесуальному кодексі України сприятиме забезпеченню законності під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів.

Правові засади протидії корупції в США

Г.Б. МАЛАХОВ — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано правові засади протидії корупції в США. Досліджено історію розвитку американського законодавства з питань протидії корупції. Висвітлено систему правоохоронних органів США, які опікуються проблемами корупції. Проаналізовано кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за корупційні діяння. Зазначається, що одним із важливих федеральних актів, у рамках якого здійснюється протидія корупції, є Закон про контроль над організованою злочинністю 1970 р., котрий вже протягом декількох десятиліть використовується як потужний засіб деструктивного впливу на організовану злочинність і корупцію. Відзначаються переваги застосування цього Закону щодо різних форм прояву корупції. Запропоновано шляхи запозичення американського законодавчого досвіду в Україні.

Порівняльні аспекти укладання та розірвання шлюбних договорів у країнах європейського світу та мусульманських країн

Ю.Д. ЩУР — вт, 24 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена розгляду порівняльних аспектів правового регулювання укладання та розірвання шлюбних договорів, оцінці розуміння поняття “шлюбний договір” у європейському світі та у мусульманських країнах, порівняльним аспектам стосовно вимог до укладання та розірвання шлюбних договорів за законодавством країн та релігією. Аналізу особливостей майнових прав та обов’язків, які можуть бути визначені шлюбними договорами.