Інформація і право

Захист прав людини в Україні в умовах воєнного стану

О.Г. ДАНИЛЬЯН — 2025-03-11

Стаття присвячена комплексному теоретико-правовому дослідженню забезпечення прав і свобод людини в умовах воєнного стану в Україні. Поглиблено проаналізовано законодавче визначення воєнного стану, підкреслено, що він вводиться у разі загрози національній безпеці або територіальній цілісності. Обговорення поширюється на права, що підлягають обмеженню під час військових конфліктів. Крім того, досліджуються механізми та гарантії дотримання прав людини в умовах воєнного стану.

Правові механізми захисту права людини на гідність в умовах правового режиму воєнного стану та мобілізації в Україні

Ю.Л. ЮРИНЕЦЬ — 2025-03-11

У статті розглядаються питання правових механізмів захисту права людини на гідність в умовах правового режиму воєнного стану та мобілізації в Україні. У роботі використано порівняльно-правовий, історичний, метод системного аналізу, історико-правовий, формально-юридичний, метод аналогії. Визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану та мобілізації захист прав людини набуває неабиякої актуальності, зокрема, захист права людини на гідність є невід’ємним елементом, на який повинен поширюватися механізм захисту прав людини. Зазначено, що модернізація законодавства із чітким дотриманням норм міжнародного права суттєво вплине на удосконалення механізму захисту прав людини, що у свою чергу призведе до зменшення кількості правопорушень, учинених проти людини та громадянина представниками державних органів в умовах мобілізаційного процесу. В умовах воєнного стану протиправні дії представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки негативно впливають на мобілізаційний процес та залучення громадян України до військової служби у Збройних Силах України, що у свою чергу має негативні наслідки для обороноздатності держави та військового потенціалу, який безпосередньо впливає на шлях до Перемоги. В таких умовах держава повинна забезпечити чіткий та законний механізм захисту прав людини, тому що внутрішня політика уряду щодо своїх громадян має беззаперечний вплив на стабільність усередині суспільства та країни.

Публічне адміністрування створення системи правової інформації в Україні

І.Ф. КОРЖ — 2025-03-14

Одним із сучасних, позитивних прав людини є її право на отримання правової інформації. Доступ до інформації є складовою суб’єктивного права на інформацію, яке передбачає можливість для учасників інформаційних відносин вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Зазначено, що Верховна Рада України нормативно врегулювала порядок доведення до відома населення прийнятих нормативно-правових актів, що передбачає здійснення доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів різнобічними шляхами, передбаченими законом. Тим самим адміністрування зазначених в законі шляхів та механізмів доведення до населення нормативно-правових актів є невід’ємною складовою системи нормативно-правової інформації в Україні, або іншими словами – зазначені шляхи та механізми доведення до населення нормативно-правових актів, разом із різноманітними реєстрами нормативно-правових актів, утворюють певну систему нормативно-правової інформації державної влади в Україні. Підкреслено, що забезпечення використання правової інформації можна розглядати насамперед в контексті реалізації низки інших функцій держави, до числа яких можливо віднести функцію захисту прав і свобод людини та громадянина. Реалізація зазначеної функції держави зумовлює здійснення певних адміністративних заходів стосовно її здійснення, у тому числі правотворчим і правозастосовним шляхом, тому важливим є розгляд цієї функції у контексті забезпечення права громадян на правову допомогу. Акцентовано увагу на тому, що забезпечення вільного доступу до правової інформації передбачає і його безоплатність для громадян. Тому має бути створена та діяти Єдина централізована система, що забезпечує ведення та доступ користувачів до реєстрів нормативно-правових актів та правової інформації на рівні усієї України (Національний рівень), до якої мають входити і відповідні ресурси органів місцевого самоврядування. Зазначене є ознакою ефективного функціонування демократичного суспільства, ознакою практичної реалізації громадянами своїх прав та законних інтересів, ознакою подальшого розвитку країни і суспільства. Акцентовано увагу на тому, що у зв’язку з не до кінця здійсненою адміністративною реформою в Україні, питання доступу до нормативно-правової інформації, яка створюється органами місцевого самоврядування, набуває додаткової актуальності. Постає актуальним питання створення єдиної бази правової інформації органів місцевого самоврядування. Це забезпечить доступ до всіх рішень та нормативно-правових актів, до інформації щодо процесу їх прийняття, про їх чинність та актуальні їх редакції. Саме веб-сайт органу публічної влади є комунікативною основною, яка пов’язує його з отримувачами адміністративних послуг, тобто з громадою. Існування офіційного сайту створює потужні та вагомі технічні та адміністративні переваги для органу місцевого самоврядування, які здатні принципово змінити саму ідеологію надання адміністративних послуг. Таким чином, утворення інтегрованої (консолідованої) системи правової інформації загалом передбачає звернення до досвіду впровадження і функціонування попередніх аналогічних чи подібних проектів, врахування сучасних умов і розв’язання задач, які постануть перед новоствореною системою. Нині в Україні існують відповідні передумови для створення консолідованої системи нормативно-правової інформації публічної влади на базі існуючих реєстрів, платформ та веб-сайтів. Потрібний лише прояв політичної волі на зазначене, що сприятиме подальшій інтеграції України до сім’ї демократичних країн Європи.

Інтеграція правової аналітики та інформаційних технологій: розроблення та впровадження веб-агрегатора правової інформації для роботи юристів

О.В. ТАРАН — 2025-03-11

У статті досліджуються питання розробки веб-агрегатора правової інформації як інструмента для правової аналітики. Обґрунтовано підхід до класифікації правової інформації для створення інтерфейсу, а саме: законодавство, судова влада, правова інформація органів державної виконавчої влади, наукові публікації, бібліотеки та пошукові системи. Проаналізовано практичне значення запропонованої класифікації для користувача, зокрема можливості комплексного дослідження правових питань, системного аналізу правових явищ та підвищення ефективності професійної діяльності правників. Підкреслено значення агрегатора як інструменту, що сприяє формуванню системного правового мислення та розвитку професійної правничої спільноти. У межах міждисциплінарної співпраці розроблено концептуальні засади інтеграції технологічних рішень та юридичної методології при розробці агрегатора. Обґрунтовано перспективи використання агрегатора як засобу підвищення якості правової аналітики та ефективності юридичної діяльності в умовах цифрової трансформації правової сфери.

Штучний інтелект та адміністративна (контрольна) діяльність публічної влади: європейський погляд

В.М. ФУРАШЕВ — 2025-03-14

Стаття присвячена дослідженню феномену стрімкої трансформації світу, яким є штучний інтелект (ШІ). Зазначено, що згадана трансформація зумовлена здатністю ШІ прискорювати інновації, змінювати економічні процеси, впливати на способи взаємодії людей із технологіями та відкривати нові перспективи для розвитку людства. Останні роки відзначаються безпрецедентними темпами впровадження ШІ у ключові сфери життєдіяльності, що дозволяє суттєво змінити ринок праці, наукові дослідження, соціальні комунікації, глобальну безпеку та економіку. Акцентовано увагу на успішному впровадженні ШІ у воєнну сферу, що в нинішніх умовах не оголошеної війни проти російської федерації є вкрай важливим, оскільки зазначене допомагає належним чином забезпечити національну безпеку. Наведено приклади застосування ШІ в різних сферах життєдіяльності в Україні, включаючи публічне управління, адміністрування, здійснення контролю, що допомагає виконанню складних завдань та прийняттю рішень, спираючись на аналіз даних, і таке застосування ШІ ставатиме дедалі ширшим і значимим. Інтеграція ШІ в державне управління, зокрема, допомагатиме аналізувати нормативно-правові акти та перекладатиме європейське законодавство. Дуже важливо, що завдяки ШІ-інструментам робитиметься цифрова експертиза нормативно-правових актів. А надалі, звичайно, усі ці рішення можна масштабувати для роботи уряду загалом. Цифрові технології, особливо ШІ, – це майбутнє цифрових урядів. Україна вже зарекомендувала себе як потужний гравець у сфері технологій, а тепер робить ще важливі кроки у розвитку штучного інтелекту. Водночас, акцентується увага на тому, що поряд із зазначеними позитивами ШІ, у світі висловлено занепокоєння щодо існування небезпеки впровадження ШІ, становлення потенційно катастрофічного ризику для людства. Зазначене підтверджується підписанням “декларації Блетчлі” (Bletchley declaration) (1–2 листопада 2023 року, Великобританія) в перший день саміту з безпеки ШІ, організованого британським урядом, згідно з якою країни домовилися працювати разом над дослідженням безпеки ШІ. Підкреслено, що учасники саміту загострили увагу на тому, що потребують відповідних міжнародних зусиль вивчення й усунення потенційного впливу систем ШІ, а також визнання того, що захист прав людини, прозорість і ясність, справедливість, підзвітність, регулювання, безпека, відповідний суспільний нагляд, етика, пом’якшення упередженості, конфіденційність і захист даних потребують невідкладної уваги. Зазначено, що сказане вище потребує відповідного знання і врахування передового європейського досвіду у даній царині та відповідного бачення щодо ШІ. З цією метою проведемо аналіз змісту наукової статті Оріоль Мір Пуігпела “Вплив Закону про ШІ на органи державної влади та адміністративні процедури”. Зазначений Закон (Регламент) матиме вплив на автоматизоване прийняття рішень державними органами по всій Європі. Крім того, держави-члени можуть доповнювати його положення своїми національними актами про адміністративну процедуру, що позитивно вплине на створення нормативної бази та використання систем штучного інтелекту європейськими державними органами. Звернута увага на те, що Закон спрямований на гарантування вільного руху систем ШІ з однаковим застосуванням до суб’єктів різних форм власності. При цьому органи державної влади зазвичай вважаються “користувачами”. Водночас вони будуть і “постачальниками” за умови розробки власних систем ШІ власними силами або покупки індивідуальної системи ШІ. Закон забороняє певні системи ШІ і накладає численні зобов’язання на постачальників і меншою мірою на користувачів систем високого ризику, визначає чотири рівні ризиків для систем ШІ. Розкрито впливи Закону на державні органи ЄС і держав-членів під час використання або розробки систем ШІ, а також визначено їх відповідні обов’язки.

Симуляція довіри: вплив гіперреальності на сучасне публічне управління

В.В. ОРИЩУК — 2025-03-14

Стаття присвячена дослідженню впливу гіперреальності на сучасне публічне управління в Україні, зокрема через призму довіри до державних інституцій. У контексті цифрової трансформації та розвитку штучного інтелекту аналізуються нові виклики та можливості, що виникають внаслідок зміни механізмів формування довіри. Зазначається, що в умовах домінування медіа та технологій візуальні образи та символи часто замінюють реальні дії держави, що може призвести до створення “штучної довіри”. Окремо розглядаються концепції Ж. Бодріяра про симулякри та гіперреальність, які ілюструють, як знаки й символи формують альтернативну реальність, що сприймається як більш справжня, ніж фактичні досягнення держави. Стаття також підкреслює важливість прозорості та етичності управлінських практик для зміцнення довіри громадян, а також наголошує на необхідності реальних реформ замість симуляційних дій. Висвітлюються ризики маніпуляцій інформацією через медіа та цифрові платформи, які можуть підривати легітимність державних інституцій.

Змагальний штучний інтелект в інформаційних і кібернетичних війнах

Д.В. ЛАНДЕ — 2025-03-14

Стаття присвячена ролі змагального штучного інтелекту (ЗШІ) у сучасних гібридних конфліктах та їх невід’ємних інформаційних, кібернетичних і правових складових. ЗШІ розглядається, як прояв конфлікту штучних інтелектів (ШІ), в контексті запропонованих авторами основ конфліктології штучних інтелектів. Досліджено моделі кіберзагроз, що описують динаміку атакуючих і захисних стратегій у кіберпросторі, включаючи симуляцію різних типів атак та розробку механізмів їх нейтралізації. Приділено увагу інформаційним війнам, де аналізується вплив маніпулятивного контенту на аудиторію та розробляються методи його виявлення, аналізу та блокування. Розглядається використання в ЗШІ нейролінгвістичного програмування. Окремо, в контексті змагального ШІ, розглянуто моделі для виявлення та нейтралізації бекдорів у великих мовних моделях. Запропонована модель дозволяє аналізувати ефективність створення і впровадження бекдорів та удосконалювати методи їх пошуку, виявлення і знешкодження. В статті також розглядається ЗШІ у контексті його застосування в інформаційних та кіберконфліктах із правової точки зору. Аналізується роль міжнародного регулювання у контролі над розвитком і використанням таких технологій. Особлива увага приділяється питанням відповідальності за зловживання такими технологіями, визначенню меж правомірного використання та механізмам протидії незаконним кіберопераціям.

Штучний інтелект в сфері інформаційного пошуку

С.М. БРАЙЧЕВСЬКИЙ — 2025-03-14

В роботі розглядаються питання використання систем зі штучним інтелектом як альтернативи традиційним інформаційно-пошуковим системам. Аналізуються якісні відмінності методології пошуку, зумовлені застосуванням штучного інтелекту, а також викликані ними ризики.

Адміністративно-правове забезпечення електронних послуг в умовах цифрової трансформації

М.В. ДУБНЯК — 2025-03-14

У статті проведено аналіз правових аспектів цифровізації адміністративних послуг в Україні, зокрема проблематики визначення понять “електронна послуга”, “публічна послуга” та суміжних термінів у законодавстві. Виявлено системні недоліки в законодавчих дефініціях. Класифіковано етапи становлення адміністративно-правового забезпечення електронних послуг на три періоди: інформаційний (2000 – 2015 роки), електронний (2016 – 2020 роки) та цифровий (2021 – 2025 роки), що відображає поступовий розвиток нормативно-правового забезпечення. Окрім цього, у статті розглянуто роль сучасних технологій, зокрема Хмарних обчислень, Великих даних, електронної ідентифікації (eID) та штучного інтелекту (AI), у процесі цифрової трансформації електронних послуг та досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року.

Інформаційно-психологічні операції в контексті інформаційної безпеки України

М.А. ДМИТРЕНКО — 2025-03-14

На сучасний етап політичних процесів в Україні вирішальний вплив справляє війна з боку російської федерації. Характер та особливості ведення російсько-української війни свідчать, що її метою є зміна самоідентифікації населення і перетворення південно-східного регіону нашої держави на “сіру зону”, яка залишить рф важелі свого впливу через постійну загрозу поширення нестабільності на всю Україну. Це війна не настільки за території, як за світогляд, думки і душі людей. І одним із інструментів руйнації українського суспільства стало застосування інформаційно-психологічних операцій (далі – ІПСО). Рф не обмежується проведенням інформаційних атак на українське населення. Через мережу російського мовлення за кордоном – потужну систему інформаційного впливу – вона проводить інформаційні операції для формування негативного іміджу нашої держави. Проте успіх будь-якої ІПСО залежить від відносин, які формуються між державою і громадянами, форм політичної взаємодії, що наявні в політичних процесах, та наскільки вони будуть ефективними для подолання назрілих соціальних проблем. А критерієм ефективності влади є рівень довіри й підтримки її дій народом або хоч би основною його частиною чи основними соціальними групами. Коли немає такої довіри – успіх ІПСО ворога буде забезпечений. Звичайно, це завдання не з легких, оскільки різні верстви населення, різні політичні сили мають різні та навіть протилежні інтереси, зіткнення яких може призвести в певних умовах до соціального вибуху. Щоб цього не сталося, влада зобов’язана навчитися регулювати відносини між соціальними групами та суспільством, а також між суспільством і органами влади. Доки влада не зможе завоювати довіру народу, вона буде джерелом напруженості в суспільстві, а суспільство не матиме імунітету від зовнішніх інформаційних впливів.

Кіберзагрози під час гібридної війни та протидія організованій кіберзлочинності

М.В. ГУЦАЛЮК — 2025-03-14

У статті розглядаються основні виклики кібербезпеки для України в умовах гібридної війни та зростаючої загрози організованої кіберзлочинності. Особливу увагу приділено аналізу масштабних кібератак на критичну інфраструктуру, загрозам дезінформації, кібершпигунству та використанню новітніх технологій у злочинних цілях. Окреслено ключові напрямки протидії кіберзагрозам, включаючи вдосконалення законодавства, міжнародну співпрацю, впровадження сучасних технологій та підготовку спеціалізованих кадрів. Акцентовано увагу на введенні поняття електронних доказів в Кримінальний процесуальний кодекс України. Підкреслюється важливість стратегічного підходу до кіберзахисту для забезпечення національної безпеки України.

Проблеми реалізації антикорупційної стратегії у сфері оборонних закупівель

Г.Б. МАЛАХОВ — 2025-03-14

У статті проаналізовано стан реалізації Антикорупційної стратегії на 2021 – 2025 роки, механізм реалізації якої визначено відповідною Державною Антикорупційною програмою. Висвітлені проблеми її реалізації та заходи, які залишаються невиконаними у сфері запобігання корупції в секторі безпеки і оборони. Зазначається, що попередня Антикорупційна стратегія (на 2014 – 2017 роки) та державна програма з її виконання була не повною мірою реалізована. Проаналізовано європейський досвід боротьби з корупцією в секторі безпеки на предмет його запозичення в національне законодавство України. Запропоновано шляхи розв’язання проблем реалізації Антикорупційної стратегії та заходи з удосконалення антикорупційного законодавства України.

Вимоги до стаціонарних спеціальних технічних засобів для негласного установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

В.А. СТЕПАНОВ — 2025-03-14

Стаття присвячена проблемі формування вимог до стаціонарних спеціальних технічних засобів для негласного установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Звернено увагу на засоби управління та обробки технічних засобів з позиціонування абонентів спостереження електронних комунікаційних мереж мобільного зв’язку. Зазначено, що наведені в статті вимоги до вказаних засобів доцільно використовувати ліцензіатам Служби безпеки України під час їх розробки та створення, а також уповноваженим органам під час підготовки, проведення або підбиття результатів проведення відповідних оперативно-розшукових, контррозвідувальних, розвідувальних заходів або негласних слідчих (розшукових) дій з установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів.

Кримінальна відповідальність за міжнародні злочини: питання законодавчого вирішення

М.І. КАРПЕНКО — 2025-03-14

У статті аналізуються окремі положення законодавства України про кримінальну відповідальність за злочини проти миру, безпеки людства, проти людяності та міжнародного правопорядку. Акцентується увага на певних невідповідностях змісту зазначених кримінальних правопорушень назві розділу ХХ Особливої частини Кримінального кодексу України. Звертається увага на небезпечність вказаних злочинів для існування людства на планеті Земля, на їх посягання на права, свободи, честь, гідність, життя, здоров’я невизначеної кількості людей, а тому пропонується внести зміни до назви розділу ХХ Особливої частини та розмістити їх (правові норми про кримінальну відповідальність за вчинення міжнародних злочинів) на початку Особливої частини проекту Кримінального кодексу України.

Історичні етапи розвитку міжнародного гуманітарного права

В.В. МАНЬГОРА — 2025-03-14

У статті досліджуються історичні етапи розвитку міжнародного гуманітарного права, здійснено періодизацію історичного розвитку міжнародного гуманітарного права. Визначено основні періоди історичного розвитку міжнародного гуманітарного права: перший період – давні часи та епоха середньовіччя; другий період – XVII - XIX століття; третій період – XX століття; четвертий період – кінець ХХ століття - початок XXI століття. Охарактеризовано основні риси розвитку кожного періоду міжнародного гуманітарного права. Визначено, що періодизація міжнародного гуманітарного права є важливим інструментом для розуміння еволюції норм, що регулюють поведінку учасників збройних конфліктів, а також для вивчення змін у міжнародній практиці і гуманітарному праві. З’ясовано, що кожен етап періодизації допомагає зрозуміти, як міжнародне співтовариство адаптувало свої принципи до нових викликів, технологій та методів ведення війни, що сприяло розвитку більш гуманних і ефективних стандартів захисту цивільного населення і військовополонених, поранених та хворих.