Інформація і право

Правова сумлінність публічної влади

І.Ф. КОРЖ — 2024-09-04

Стаття присвячена дослідженню стану управлінської діяльності публічної влади в Україні, а також розкриттю такого соціально-правового феномену, яким є термін “сумлінність публічної влади”, дається йому правове визначення, розкривається його зміст. Зазначено, що перші кроки на шляху докорінного реформування старої системи публічної влади за підтримки наших європейських союзників, починаючи з 2014 року, були здійснені в Україні шляхом започаткування відповідних реформ, з яких 18 – ключові реформи. Для реалізації зазначеного було напрацьовано відповідні зміни до Конституції України та відповідні закони. Тим самим, рух до визначеної мети, реалізація публічною владою України згаданих реформ залежить цілковито від її спроможності, сумлінності, насамперед у галузі права, у сферах нормотворчості та нормозастосування, тобто забезпечення верховенства права над державним свавіллям. В статті розкривається зміст поняття “сумлінність” як психологічного фактору, в основі якого лежить схильність бути організованим, відповідальним та працьовитим, а також зазначається його зв’язок з правом, і правовою категорією “правова сумлінність”, яка тісно пов’язана з професійною етикою. Дотичною до правової сумлінності є юридична етика, яка відіграє певну роль і значення моральних принципів у сфері здійснення правосуддя і правоохоронної діяльності, а також в іншій людській діяльності, пов’язаноій із правом. Акцентовано увагу на тому, що аналіз стану реалізації запланованих реформ публічною владою України свідчить про дуже повільний хід виконання взятих на себе відповідних зобов’язань щодо демократичних перетворень у державі, оскільки певна частина з них до цього часу не реалізовані. Водночас з’явилися нові виклики у період дії воєнного часу, реалізація, яка значною мірою залежить саме від “правової сумлінності публічної влади”, що, у свою чергу, може вплинути на швидкість надання воєнної допомоги Україні з боку наших союзників. Насамперед зазначене стосується необхідності завершення запланованих реформ. Підкреслюється, що однією з негативних динамік, що має напрочуд важливе значення для України, є сповільнення здійснюваних реформ сектору безпеки і оборони. Це одна із надважливих реформ державного управління, метою якої є посилення якості управління сектором безпеки (УСБ) за допомогою ефективного і дієвого забезпечення безпеки в умовах демократичного нагляду і контролю. Паралельно з нею має здійснюватися реформа військово-промислового комплексу. Однією з причин згаданих недоліків є відсутність державної кадрової політики, що призводить тяжких наслідків для національної безпеки, до настання фактів корупційних діянь, крадіжки державних коштів, державної зради. Встановлено, що підтвердженням зазначеного вище є лише фрагментарне залучення публічною владою громадянського суспільства до нормативного регулювання суспільного життя, щодо врегулювання суспільних відносин у відповідних сферах життєдіяльності а також залучення громадя до напрацюванн та прийняття управлінських рішень, що не відповідає положенню статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Свідченням ігнорування прав та інтересів громадян з боку публічної влади є законодавче, без залучення громадян до обговорення, нормативно-правове “погіршення” пенсійного законодавства в 2018 році щодо осіб, звільнених з військової служби; розколотий владою ветеранський рух сектору безпеки і оборони. Суттєвим недоліком функціонування публічної влади є те, що вона у своїй діяльності часто не сприймає сучасний європейський демократичний принцип щодо орієнтування влади на виконання соціальних запитів суспільства щодо подальшого його розвитку, а діє навпаки – пропонує і лобіює своє особисте бачення напрямів подальшого розвитку суспільства, що часто не співпадає із прагненням суспільства і призводить до виникнення соціальних конфліктів. А тому, лише у випадку загострення уваги на виникаючих суспільних проблемах, з виконанням взятих на себе зобов’язань дотримуватися європейських демократичних принципів, в публічної влади виникає можливість спільного з громадянським суспільством вирішення існуючих проблем, консолідуючи, тим самим, суспільство і підвищуючи ефективність державного управління.

До питання про розуміння феномена інформації. Інформація і знання

О.П. ДЗЬОБАНЬ — 2024-09-04

Зроблено спробу уточнити семантику поняття “інформація”. Проаналізовано підходи до розуміння інформації в дискурсах точних наук, когнітології та сучасної теології. Пропонується розглядати інформацію як певну поліонтичну сутність, що знаходить вираження й артикульована в безлічі різноманітних дискурсів за допомогою міждисциплінарного діалогу. Розглянуто онтологічні засади та гносеологічний сенс понять “знання” та “інформація”. Показано онтологічну суперечність природи інформації: інформація тяжіє до матерії, для інформації зв’язок із матеріальним є більш вираженим, аніж для знання, попри те, що начало, яке її породжує, має духовну природу.

До епістемології понять “інформація”, “дані” і “знання”: правовий та нормативний аспект

В.М. БРИЖКО — 2024-09-04

Про оцінку деяких раціональних поглядів на розуміння та трактування понять “інформація”, “дані” і “знання” та застосування їх у правотворчості у зв’язку, зокрема, з розвитком електронно-комунікаційного середовища. Визначено, що природа людини містить як раціональне, так і інтуїтивне начало.

Правові підходи в законі ЄС про штучний інтелект: досвід для України

М.В. ДУБНЯК — 2024-09-04

Ця стаття звертає увагу на ключові особливості гармонізованих правил щодо ШІ в ЄС (англ. – Artificial Intelligence Аct, АІА). Аналізується поняття “систем штучного інтелекту” та підхід до визначення ризикових сфер застосування ШІ та інші особливості ШІ. Формуються перспективні напрямки для удосконалення законодавства України про штучний інтелект, зокрема в частині екосистеми даних та їх законного використання у системах ШІ (англ. – Аrtificial Intelligence, АІ ).

Цифрові інструменти визначення відомості об’єкту інтелектуальної власності (на прикладі персонажу і твору)

Г.О. АНДРОЩУК — 2024-09-04

У статті на основі інструментів аналітики інтелектуальної власності (ІВ) досліджено та апробовано цифрові інструменти для проведення досліджень з метою визначення відомості об’єктів ІВ на прикладі відомості персонажу і твору. Цифрові інструменти застосовано як альтернативу проведення соціологічних досліджень. Наведено перелік та характеристики цифрових інструментів, використаних у цьому дослідженні та рекомендованих для застосування у подальшому. Запропоновано методику проведення дослідження з експертизи відомості об’єктів ІВ із врахуванням використання сучасних цифрових інструментів аналітики ІВ. Цифрові технології надають нові можливості для спрощення експертизи, реєстраційних процедур, комерціалізації, захисту прав та обігу нематеріальних активів у цифровому просторі.

Міжнародно-правове регулювання укладання договорів про трансфер технологій та охорону прав інтелектуальної власності при міжнародному трансфері технологій

К.С. ШАХБАЗЯН — 2024-09-04

Стаття присвячена дослідженню питання міжнародно-правового регулювання укладання договорів про трансфер технологій та охорону прав інтелектуальної власності при міжнародному трансфері технологій. Зосереджено увагу на діяльності міжнародних організацій системи ООН, досліджено джерельну базу органів Генасамблеї ООН – ЮНКТАД, Європейської економічної комісії ООН – UNECE, Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі – UNCITRAL, окрему увагу приділено активній діяльності в розробці різних аспектів трансферу технологій Всесвітньої організації інтелектуальної власності – ВОІВ; визначено основні аспекти з трансферу технологій Угоди TRIPS Світової організації торгівлі – СОТ, а також зазначено документи інших міжнародних організацій в цій сфері: Світового банку, Міжнародної федерації інженерів-консультантів – FIDIC, Європейського фонду розвитку. Зазначені основні принципи і характерні риси ключових документів цих міжнародних організацій, прослідковано як з часом змінювався підхід до врегулювання певних аспектів трансферу технологій в міжнародному праві.

Новели законодавства Європейського Союзу щодо відповідальності постачальників посередницьких послуг у мережі Інтернет

К. ГАЙДАЙ — 2024-09-04

У статті висвітлено новели юридичної відповідальності постачальників посередницьких послуг в мережі Інтернет, запроваджені новітнім законодавством Європейського Союзу. Досліджено зміни в концепції та умовах притягнення і звільнення від відповідальності Інтернет-посередників за дії користувачів посередницьких послуг і шкоду, задану внаслідок надання таких послуг. Означені конкретні реформи, запроваджені Актом про цифрові послуги Європейського Союзу. Окреслені нововведення в інших нормативно-правових актах Європейського Союзу, що регулюють правовідносини за участю певних видів постачальників посередницьких послуг.

Віртуальні кримінальні посягання на статеву свободу або недоторканність у просторі Метавсесвіту

О.Е. РАДУТНИЙ — 2024-09-04

В статті обґрунтовано тотожність між психосоматичними реакціями біологічного тіла людини та інформацією, яку користувач одержує у Метавсесвіті за допомогою технології розширеної реальності. Доведено, що психологічне поєднання користувача зі своїм аватаром залежить не стільки від схожості між ними, натомість від тих зусиль і ресурсів, які були витрачені на створення такого образу. Обґрунтовано, що користувачі віртуальних світів певною мірою асоціюють або ототожнюють себе зі своїми віртуальними тілами або персонажами, при цьому значна частина віртуального досвіду сприймається як цілком реальний досвід. Відчуття власної віртуальної присутності може бути настільки переконливим, що здатне вплинути на ступінь самоідентифікації людини, у зв’язку з чим віртуальні форми сексуальних або інших посягань можуть відчуватися як фізичні і брати безпосередню участь у механізмі заподіяння суспільно небезпечної шкоди. Розглянуто окремі способи посягань на статеву свободу або статеву недоторканність, зокрема, обман, змішування тіл за допомогою технології діпфейків, заволодіння аватаром, примушування його до вчинення певних дій, відкриті вербальні та графічні дії, приховані дії, спричинення тактильних відчуттів без згоди іншої особи, суспільно небезпечна поведінка ботів та алгоритмів, які за допомогою штучного інтелекту контролюють простір певного Метавсесвіту. На підставі проведеного дослідження запропоновано доповнити КК України новими нормами, зміст яких спрямований на запобігання кримінальним правопорушенням проти статевої свободи або недоторканності у просторі Метавсесвіту. Для цілей правового регулювання запропоновано виокремлювати певні частини Метавсесвіту і за критеріями контролю та функціонального призначення поділяти їх на закриті (індивідуальні), корпоративні (колективні) та громадські простори.

Інформаційний тероризм як загроза національній інформаційній інфраструктурі

Д.С. МЕЛЬНИК — 2024-09-04

У статті відображені сучасні підходи до визначення змісту інформаційного тероризму та його соціальної і правової природи як загрози національній інформаційній інфраструктурі. Описані типові ознаки інформаційного тероризму. Розкриті основні форми (види) інформаційного тероризму, серед яких виділяється кібертероризм та медіа-тероризм. Проаналізовано національні та міжнародно-правові акти з питань боротьби з інформаційним тероризмом. Запропоновано шляхи удосконалення системи заходів протидії інформаційного тероризму.

Використання кіберпростору як інструменту інформаційного тероризму

Г.Б. МАЛАХОВ — 2024-09-04

У статті проаналізовано основні підходи до визначення інформаційного тероризму, сформульовано його ознаки та принципи. Висвітлені проблеми використання кіберпростору як інструменту інформаційного тероризму, а також тенденції зростання технічного рівня реалізації кіберзагроз. Аналізуються основні акти інформаційного тероризму у кіберпросторі України та діяльність Центру протидії дезінформації РНБО України з ідентифікації цього явища. Проаналізовано новації в підходах країн НАТО у сфері боротьби з інформаційним тероризмом. Запропоновано шляхи удосконалення міжнародної співпраці України з НАТО з питань протидії інформаційному тероризму.

Інформаційно-правові аспекти захисту критичної інфраструктури України

С.Г. ГОРДІЄНКО — 2024-09-04

Стаття присвячена проблематиці правової регламентації захисту критичної інфраструктури. Проаналізовано розвиток термінологічної основи критичної інфраструктури. Визначено, що правове забезпечення захисту критичної інфраструктури має позитивні моменти, водночас зазнає впливу від проблем у державному управлінні. Реалізація приписів законодавчого акту на рівні підзаконних актів відбувається доволі повільно. Інформаційно-правові аспекти захисту критичної інфраструктури визначають наявність проблемного поля. Проблеми правового регулювання зумовлені складним характером інформаційної інфраструктури, що зумовлює складнощі у правовому регулюванні. Іншим важливим аспектом є пошук балансу між захистом інформації про критичну інфраструктуру та державною політикою “відкритих даних”. Це ж саме зумовлює і складнощі для політики прозорості і підзвітності у державному управлінні. Зазначені проблеми обумовлюють негативний вплив на правову регламентацію. Пошук шляхів їх вирішення є важливим завданням для правотворчості та правової науки.

Міжнародні стандарти оцінки кіберстійкості

О.П. ФЕДІЄНКО — 2024-09-04

Визначені типові характеристики кіберстійкості. Деталізовано поняття та зміст кіберстійкості. Окреслено взаємозв`язок між кібербезпекою та кіберстійкістю. Обгрунтовано основні кіберризики, які впливають на стан та процес забезпечення кіберстійкості. Розкрито алгоритми, які впливають на стан забезпечення кіберстійкості. Висвітлено світові методики здійснення оцінки кіберстійкості, зокрема розкрито огляд стану кіберстійкості (Cyber Resilience Review – CRR), індекс кіберсприйняття (The Cyber Resilience Framework – CRF), індекс кіберризику Cyber RiskIndex – CRI. На підставі аналізу кращих практик міжнародного досвіду визначено основну мету проведення оцінки кіберстійкості. Окреслено подальші кроки удосконалення практичного впровадження критеріїв оцінки стану кіберстійкості з метою посилення кібербезпеки та її складових.

Тенденції застосування технологій штучного інтелекту у військово-технічній сфері

С.В. ГУРЖІЙ — 2024-09-04

Визначено роль та значення технологій штучного інтелекту (ШІ) у військово-технічній сфері. Окреслено засади використання технологій ШІ у діяльності збройних сил. Акцентовано увагу на загрозах та ризиках, які несе використання ШІ у військово-технічній сфері. Висвітлено особливості законодавчого забезпечення армійського використання технологій ШІ в США. Деталізовані аспекти технологічного впровадження ШІ під час виконання військових завдань в контексті американського досвіду. Розкрито концептуальні засади російського використання технологій ШІ воєнного характеру. Визначено інституційні можливості та напрацювання рф у сфері технологічного забезпечення потреб армії у сфері ШІ. Окреслено масштаби та напрямки російських армійських інноваційних розробок з використанням технологій ШІ. Актуалізовано, що саме безпілотні системи виділяються як особливий пріоритет для застосування технологій сфері ШІ у рф. Розкрито основні світові тенденції використання технологій ШІ у військовій сфері. Визначено подальші шляхи удосконалення сфери військового використання технологій ШІ. Підсумовано, що саме розробка, запровадження та схвалення світовою спільнотою критеріїв щодо відповідального використання ШІ у військових цілях сприятиме побудові та формуванню міжнародного консенсусу з відповідального поводження та використання технологій ШІ.

Глобальні ризики використання чат-ботів, керованих штучним інтелектом

І.А. БІЛАН — 2024-09-04

Визначено роль та значення чат-ботів. Розкрито передумови та тенденції використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у розробках чат-ботів. Акцентована увага на необхідності визначення критеріїв та показників оцінки ефективності чат-ботів, керованих ШІ. Деталізовані ризики, що виникають у зв`язку з використанням технологій ШІ в чат-ботах, а саме: ризики дискримінації; ризики для кібербезпеки; ризики для конфіденційних даних; етичні ризики, ризики валідації. Визначено умови, особливості та алгоритми використання чат-ботів з використанням ШІ. За результатами дослідження підсумовано, що впровадження чат-ботів на базі генеративного ШІ має як переваги, так і глобальні ризики, пов’язані із злочинним та неправомірним використанням цих технологій. Розкрито загрози та небезпеки, які провокують чат-боти на базі ШІ та їх наслідки. Визначено способи мінімізації ризиків використання чат-ботів, керованих ШІ.

Кіберзброя: поняття, її прояви та заходи протидії

О.А. АЛЕКСЕЄВА — 2024-09-04

Стаття присвячена аналізу поняття “кіберзброя”, її проявів та заходів протидії. Висвітлено існуючі у юридичній літературі точки зору до визначення кіберзброї, виділено її ознаки та види. Встановлено коло злочинних цілей використання кіберзброї. Зазначається, що кіберзброя стала серйозним засобом інформаційного впливу у кіберпросторі як новому театрі воєнних дій. Проаналізовано зарубіжні та вітчизняні підходи до визначення кіберпростору. Внесені пропозиції щодо удосконалення протидії застосуванню кіберзброї у національному кіберпросторі. Звернута увага на необхідність реалізації законодавчих ініціатив у сфері протидії кібератакам.

Точка для автономного доступу до інформації в електронній комунікаційній мережі

В.А. СТЕПАНОВ — 2024-09-04

Стаття присвячена проблемі визначення поняття “точка для автономного доступу до інформації в електронній комунікаційній мережі”, введеного вжиток Законом України “Про електронні комунікації”. Зазначену точку визначає постачальник електронних комунікаційних послуг та/або мереж і забезпечує можливість підключення до неї технічних засобів єдиної системи, що використовується всіма уповноваженими законодавством органами для перехоплення/зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.

Міжнародний досвід партнерства приватних компаній та спеціальних служб в інтересах забезпечення національної безпеки та його значення для України

С. КУДІНОВ — 2024-09-04

Статтю присвячено актуальним питанням забезпечення національної безпеки. Її метою є обґрунтування необхідності перегляду підходів до партнерства спеціальних служб України і приватних компаній. У межах наукового пошуку охарактеризовано сучасний стан загроз національній безпеці від країни-агресора. Акцентовано увагу, що після нападу рф на Україну відбулись зміни у безпековій парадигмі та підходах до забезпечення національної безпеки й світового устрою в цілому, та необхідності пошуку додаткових ресурсів для протидії рф, розробки нових ефективних моделей організації діяльності національних спецслужб шляхом залучення до цієї діяльності потенціалу та ресурсів недержавних інституцій. Констатовано, що ефективне партнерство спеціальних служб і приватних підприємств в інтересах забезпечення національної безпеки є сталою міжнародною практикою, а в окремих випадках, і єдиним засобом підвищення ефективності діяльності спеціальних служб в умовах дефіциту кадрів та ресурсів, що відповідає вимогам міжнародного та національного законодавств. Охарактеризовано міжнародний досвід такого партнерства на прикладі проектів “Griffin”, “ECSA – CERBERUS”, “ProtectUK”, діяльності приватних розвідувальних та охоронних компаній. Виокремлено перспективні напрями посилення спроможностей спеціальних служб України шляхом партнерства з приватними підприємствами та їх структурами безпеки, серед яких: створення безпекових платформ (освітнього та інформаційно-комунікативного характеру); отримання оперативно-значущої інформації в інтересах забезпечення державної безпеки як в країні, так і за її межами, у тому числі, її обробка; сприяння у використанні існуючих та розробка нових продуктів програмного забезпечення для пошуку, ідентифікації осіб, що створюють загрозу державній безпеці України, фіксацію їх злочинної діяльності тощо; здійснення аналітичних досліджень, узагальнення великого масиву даних в інтересах забезпечення національної безпеки; підготовка кадрів до роботи в сучасних умовах, у т.ч. з використанням новітніх технологій. Наголошено на необхідності чіткої правової регламентації прав і обов’язків сторін такого партнерства.

Моральна відповідальність російських громадян за агресію проти України як фактор тиску на їх політичну волю

В.А. ЯЩЕНКО — 2024-09-04

У статті акцентується увага на необхідності актуалізації питання притягнення російських громадян до моральної відповідальності за порушення ними загальнолюдських цінностей та інших моральних зобов’язань людини, що виражається у підтримці ними широкомасштабної війни проти України та агресивної політики рф в цілому. В цьому ключі здійснюється переосмислення концепції моральної відповідальності, аргументується включення до неї як індивідуальних, так і колективних моральних суб’єктів, висвітлюється питання впливу засобів моральної відповідальності на формування свідомості та особливо політичної волі морального суб’єкта. У дискусії з іншими науковцями запропоновано до суб’єктів колективної відповідальності відносити ті структури, спільноти, соціальні групи, які виступають в якості колективної дійової особи, демонструють свою внутрішню ідентичність і є взаємовідповідальними. Аргументується теза про те, що російська громадськість, яка політично підтримує чинний режим, об’єктивно виступає прямим суб’єктом війни і, відповідно, на ній лежить повна міра безпосередньої політичної та моральної вини за дії своєї держави та їх наслідки. Прибічників війни запропоновано називати агентами війни, що засвічуватиме їх моральну вину. Тому важливо, щоб свою частину вини за російсько-українську війну усвідомило не лише керівництво рф, а й вся російська громадськість. Пропонується інкримінувати моральну та політичну винуватість російським громадянам за військову агресію проти України і здійснити інформаційні заходи з тією метою, аби вони усвідомили особисту і солідарну частку вини та відповідальності за цю агресію. З метою надання моральному засудженню російських громадян цілеспрямованого і всезагального впливу аргументується необхідність створення особливого міжнародного морального трибуналу, щоб спонукати моральних суб’єктів до виконання моральних зобов’язань, що буде одночасно сприяти і оздоровленню безпекової сфери людства. Мова не йде про створення офіційної адміністративної структури, а про запровадження єдиного гуманістичного ареалу інформаційного простору, що протистоїть цій агресії. Висловлюється думка, що саме в формі морально-етичного трибуналу можна ефективно об’єднати зусилля цивілізованих країн, політичних, національних, релігійних рухів в загальному осуді агресії рф, порушення нею людських норм добра і справедливості, спокою і безпечного існування. Центральною парадигмою трибуналу має стати феномен безпечного існування людини, її життя як цінності, що виключає агресивність політики держави і посягання на права і свободи людини. Вважаємо, що сьогодні в протидії російським інформаційно-психологічним операціям слід, на нашу думку, більше акцентувати увагу на моральній колективній вині та відповідальності всіх громадян рф, які все ще стоять на позиції не супротиву злу.

Кримінально-правові засоби за глорифікацію збройної агресії російської федерації в Україні

К.А. НОВІКОВА — 2024-09-04

Стаття присвячена дослідженню кримінально-правових засобів за глорифікацію збройної агресії російської федерації в Україні (ст. 436² Кримінального кодексу України (далі – КК України)). Встановлено, що чинна редакція ст. 436² КК України в частині регулювання санкцій має низку недоліків, які потребують свого законодавчого вирішення. Зокрема, необхідно виключити з ч. 2 цієї статті такий додатковий вид покарання як конфіскація майна, у зв’язку з його невідповідністю положенням Загальної частини КК України, або збільшити верхню межу розміру покарання у вигляді позбавлення волі до шести років, щоб перетворити це кримінальне правопорушення на тяжке. Також доцільно доповнити санкцію ч. 1 цієї статті таким видом покарання як обмеження волі. Це дозволило б усунути законодавчий “вакуум” між покараннями у виді пробаційного нагляду та позбавленням волі. Логічним також вбачається синхронізувати верхню межу покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 436²КК та нижню межу цього ж виду покарання за ч. 3 ст. 436²КК України, встановивши розмір позбавлення волі у ч. 3 ст. 436²КК України “від трьох років” замість “від п’яти років”. Крім того, проведений аналіз судової практики показав також необхідність переосмислення видів та розмірів покарань за глорифікацію. Адже у 88 % випадків засуджені були звільнені від відбування покарання з випробуванням. Це свідчить про те, що суди не завжди сприймають глорифікацію як правопорушення з високим ступенем суспільної небезпечності, а отже у їх свідомості існує думка про невідповідність встановлених законом видів та розмірів покарань за глорифікацію реальному ступеню суспільної небезпечності. У зв’язку з цим, доцільним є зменшення розмірів встановленого покарання за глорифікацію або перехід до менш суворих видів покарань. Це дозволить суддям застосовувати реальне покарання замість звільнення від відбування покарання, що посилить ефективність кримінально-правових засобів за глорифікацію.

Демократичний цивільний контроль в рамках побудови військової юстиції України

О.В. ШАМАРА — 2024-09-04

На підставі аналізу Конституції України, законів України “Про національну безпеку України”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про контррозвідувальну діяльність”, “Про прокуратуру”, “Про розвідку” зроблено висновок про необхідність розширення системи демократичного цивільного контролю прокурорським контролем, в рамках побудови Військової юстиції України, у сфері дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина та стану правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, що визначено в якості предмету демократичного цивільного контролю у частині четвертій статті 4 Закону України “Про національну безпеку України” та буде логічним кроком унормуванням положень Конституції України та Закону України “Про національну безпеку України”, виходячи з повноважень прокуратури здійснювати нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю та контррозвідувальною діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони визначених статтею 7 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність”, статтею 2 Закону України “Про прокуратуру”, статтею 14 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінальним процесуальним кодексом України.

Особливості організації та діяльності військової колегії Верховного Суду СРСР під час Другої світової війни

Т.В. ВРОНСЬКА — 2024-09-04

Не претендуючи на вичерпність, авторки ставлять за мету сфокусуватися на організаційних особливостях функціонування Військової колегії Верховного суду СРСР (ВКВС) у роки Другої світової війни та специфіці її каральної практики в означений період у західних областях України. Зумовлені метою завдання полягають у з’ясуванні повноважень, обставин боротьби за зміцнення монополії у контролі над військовими трибуналами (ВТ) між ВКВС і Наркоматом юстиції (НКЮ) СРСР, висвітленні ролі Військової колегії в ухваленні вироків, здійсненні заочного судочинства, а також деталей підготовки та проведення виїзних сесій на заході України. Методологія дослідження поєднує інструментарій історико-правового аналізу та соціальної антропології. Наукова новизна полягає у постановці та розкритті проблеми концептуалізації та практичної реалізації каральної політики радянської держави за участі вищої військової судової інституції. Введений до наукового обігу матеріал дає змогу сфокусувати дослідницьку оптику на питаннях взаємодії та паралелізму, боротьбі між різними відомствами за контроль над спеціальними судами, скласти повніше уявлення про свавілля, яке розгорталося в останні воєнні та повоєнні роки на західноукраїнських землях. Встановлено, що Військова колегія Верховного суду СРСР була невід’ємною ланкою політичного терору, реалізованого як у збройних силах, так і стосовно цивільного населення. Створений від 1939 р. паралелізм у контролі над ВТ з боку Наркомату юстиції та ВКВС викликав протистояння між цими органами. Верхівка СРСР використовувала це у своїх інтересах, аби зберегти власний безроздільний контроль над судочинством. Зміст та способи/форми каральної практики цієї інституції (замовний характер, заочне судочинство тощо) залишалися непорушними з часів Великого терору та повністю керованими вищою політичною верхівкою СРСР. Це знайшло яскраве підтвердження під час роботи виїзних сесій у західних областях УРСР.

Правове регулювання винаходів, корисних моделей в Україні та ЄС

І.І. ХОМЕНКО — 2024-09-04

Автором розглянуто правове регулювання винаходів, корисних моделей в Україні та європейський досвід. Проаналізовано законодавство України по роках щодо винаходів, корисних моделей та досвід вирішення питань в даній сфері деяких європейських країн. Визначено важливість напрацювання досвіду для створення більш прогнозованої політики в сфері інтелектуальної власності та гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими нормами правового регулювання та адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Визначено важливість роботи з нематеріальними активами, зокрема, в умовах агресивної війни росії проти України, адже є доказовим способом забезпечення економічного зростання та стабільності. Нематеріальні активи включають результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, зокрема, винаходи, корисні моделі, тощо. Не помітні для нефахівця, нематеріальні активи, можуть сприяти поліпшенню економічних перспектив, створювати більш високооплачувані робочі місця, підвищити якість продукції. На основі проведеного дослідження законодавства в сфері інтелектуальної власності в Україні, ЄС – виокремлено питання, що потребують більш глибокого вивчення та швидкого вирішення для розвитку економіки України. А саме, скорочення строків проведення експертизи винаходів (корисних моделей), знаходження нових шляхів підвищення мотивації авторів створювати винаходи (корисні моделі). Під час дослідження виявлено, що патент на корисну модель може надати переваги його власнику на ринку на короткий час, так як через 2 – 3 роки, коли може бути отриманий патент на винахід, товар за патентом вже не знайде попиту і не дозволить виробнику повернути кошти, витрачені на його розробку і просування на ринок. Тому, для збереження деяких галузей промисловості в Україні, запропоновано залишити об’єкт корисної моделі, правова охорона якій надається – може бути речовина. Це дозволить зберегти, наприклад, хімічну і нафтопереробну галузі промисловості в Україні.

Права дитини в сучасному світі: виклики та перспективи правового захисту

В.В. МАНЬГОРА — 2024-09-04

В статті проведено аналіз викликів та перспектив правового захисту прав дитини в сучасному світі. Розглянуті основні проблеми, з якими стикаються діти у різних країнах, такі як насильство, дитяча праця, бойові дії та обмежений доступ до освіти та медичних послуг. Наведено приклади ефективних підходів до захисту прав дитини, зокрема створення спеціалізованих органів та розробка програм та проектів. Окрема увага приділяється українському контексту. Пропонуються заходи для покращення ситуації з правами дитини в Україні, включаючи зміцнення законодавства та проведення освітніх кампаній. Охарактеризовано міжнародні стандарти прав дитини та інноваційні підходи до їх захисту.